ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2020 року м. Київ № 826/9842/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії державного службовця з 01.12.15 року у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою КМУ від 9 грудня 2015 року №1013.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки від 11.06.2018 року №400/02 про заробітну плату у розмірі 84% від суми місячного заробітку з 01.12.2015.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії державного службовця, відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу», у редакції на час призначення їй пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
12.06.2018 року Позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям.
Листом від 19.06.2018 року №23632/03 ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, припинено дію статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, а також зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013 скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Оцінивши допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.
Згідно норм статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Положеннями статті 37-1 цього Закону (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, і яка діяла до 01.01.2015 року) було передбачено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набув чинності 01.01.2015 року, положення статті 37-1 Закону України «Про державну службу» викладені у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям був визначений у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Вказані норми права передбачали, що перерахунок пенсії здійснюється у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» був виключений, а 5 змінений.
З 01.05.2016 року набув чинності новий Закон України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон №889), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889 визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
У свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Отже, на час звернення позивача за перерахунком втратила чинність стаття 37-1 Закону №3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців.
Таким чином, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням окладів.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 року у справі «Великода проти України» суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у справах 520/16639/16-а, 750/11947/16-а, 373/87/17.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що пенсійний орган, відмовляючи у перерахунку пенсії діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивача в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнено та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.
Керуючись статями 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, .м київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Повне рішення складено 21.04.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна