21 квітня 2020 року справа №266/1101/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохін А.А.
Сіваченко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області (суддя - Шишилін О.Г.) від 24 березня 2020 року (повний текст рішення складений 24 березня 2020 року) у справі №266/1101/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції, третя особа - лейтенант поліції Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Стовба Олександр Іванович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції, третя особа - лейтенант поліції Управління патрульної поліції у м.Маріуполі Стовба Олександр Іванович про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАК №2154984 від 24.02.2020 про накладення адміністративного стягнення, закриття справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що при розгляді справи судом першої інстанції не вірно застосовано п.8.7.3 «г», п.8.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, оскільки у позові він звертав увагу на те, що його дії відповідали вимогам п.8.11 ПДР. Позивач також зазначив, що суд не врахував, що перехрестя він почав перетинати на зелений миготливий зелений сигнал світлофору, але коли знаходився вже на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофору, тому переконавшись, що не створює небезпечної ситуації на дорозі, продовжив рух по перехрестю, що не суперечить положенням п.8.11 ПДР. Позивач звертає увагу на той факт, що погодні умови у цей день (24.02.2020 року) були дуже несприятливі, шов дощ і був сильний вітер. На автомобіль, згідно вимог діючого законодавства, встановлені зимні шини на шипах. Майже всі учасники дорожнього руху їхали повільно і він не був винятком, тому йому не становило жодних проблем зупинитися на світлофорі, якби загорівся жовтий сигнал. Однак, на той час почав мигати зелений світлофор, затинятися у той момент підстав не було (ти самим навпаки, міг створити аварійну ситуацію), тому оцінивши навколишні обставини проїхав перехрестя у повній відповідності до вимог, встановлених ПДР. На думку позивача наданий відповідачем відеозапис не свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2154984 від 24.02.2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 8.7.3 (г) ПДР України, а саме: позивач керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos н.з. НОМЕР_1 24.02.2020 року о 18 год 31 хв. у м. Маріуполь, вул.. Купріна, 32, проїхав перехрестя вул.. Купріна та вул.. Митрополитська безпосередньо на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до вимог статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853, затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р. І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 2 статті 122.
Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КпАП України, відповідачем надано відеозапис на диску DVD-R, який судом першої інстанції правомірно прийнято в якості доказу.
Відповідно до п. 8.7.3. (г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
За приписами п.8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Згідно п. 8.11 ПДР , на який посилається позивач, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції був оглянутий наданий відповідачем відеозапис, з якого чітко вбачається, що світлофор перейшов у режим миготіння зеленим світлом, потім увімкнуся жовтий сигнал світлофору, а водій автомобіля Daewoo Lanos продовжив рух виїхавши таким чином на перехрестя на жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух та завершив проїзд перехрестя вул..Купріна та вул. Митрополитська на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наданими доказами підтверджується, що позивач, маючи достатньо часу для своєчасного реагування на зміну дорожньої обстановки, проїхав перехрестя вул.. Купріна та вул. Митрополитська на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3. (г) ПДР.
Колегія суддів вважає, що позивач, під'їжджаючи до світлофору, повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п.8.10 ПДР України при увімкнені жовтого сигналу світлофора. Проте, вищезазначених вимог ПДР України позивач не виконав, та доказів про неможливість зупинитися у визначеному ПДР України місці при проїзді перехрестя, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та при подачі позовної заяви до суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КпАП України, підтверджено належними доказами, зокрема, відеозаписом, а тому відповідачем правомірно було прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено; факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються наданим відповідачем відеозаписом.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2020 року у справі №266/1101/20 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 березня 2020 року у справі №266/1101/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко