21 квітня 2020 року справа №428/11547/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Міронової Г.М.
за участю секретаря судового засідання Антонюк А.С.
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області (суддя - Посохова І.С.) від 04 грудня 2019 року (повний текст рішення складений 04 грудня 2019 року) у справі №428/11547/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Павлієнка Дмитра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Павлієнка Дмитра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАВ №1288989 від 03.07.2019 року.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 грудня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо підтвердження місця скоєння правопорушення, тобто не зазначений населений пункт в межах якого здійснювався рух транспортного засобу. У зв'язку з чим, не можливо стверджувати про перевищення швидкості в межах населеного пункту позначеному д.з. 5.45 «початок населеного пункту». Крім того, встановити яким саме технічним пристроєм зроблено чи змонтовано відеозапис не є можливим. Судом першої інстанції не було враховано, що тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «TRUCAM», який зареєстрований в Державному реєстрів засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є нечинним з 02.11.2015 року. Крім того, вимірювання швидкості руху відповідачем було зроблено приладом із функцією фото- та відеофіксації, але не у автоматичному а у ручному режимі. Також судом не було враховано, що постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення нібито було вчинено.
Відповідач, у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1288989 від 03.07.2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255,00 грн..
Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України, а саме: позивач керуючи транспортним засобом KIA RIO, д.н. НОМЕР_1 , 03.07.2019 року о 10-08 год. рухався зі швидкістю 74 км/год. у населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», де дозволено рух зі швидкістю 50 км/год.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила №1306), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КпАП України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 2 і 3 статті 122, статті 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано відео, здійснений лазерним вимірювачем швидкості TruCam ТС000670 ,отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 74 км/год.
В матеріалах справи міститься лист від 03.12.2019 року за №17256/41/36/06-2019, згідно якого на адресу суду було направлені документи на 14 аркушах, у тому числі копію свідоцтва про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13827 від 22.11.2019 року.
Однак, в матеріалах справи наведені додатки відсутні.
Під час апеляційного провадження відповідачем було надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17465, виданого ДП Укрметртестстандарт» 27.11.2019р..
Враховуючи, що спірна постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України 03.07.2019 року, надане свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, судом апеляційної інстанції не прийнято в якості належного доказу по справі.
Окрім того, наданий відповідачем відеозапис не дозволяє встановити факт здійснення позивачем руху безпосередньо у населеному пункті.
Інших доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 грудня 2019 року у справі №428/11547/19 - задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 грудня 2019 року у справі №428/11547/19 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Павлієнка Дмитра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАВ №1288989 від 03.07.2019 року - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАВ №1288989 від 03.07.2019 року за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Повне судове рішення складено 21 квітня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 квітня 2020 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
Г.М. Міронова