ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/254
м. Київ
21 квітня 2020 року № 760/6830/19
За позовом ОСОБА_1
До Міністерства оборони України
Про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.02.2019 року та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 інваліду ІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу.
Ухвалою суду від 10.05.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження згідно ст. 263 КАС України.
04.06.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21.01.2015 року по 20.02.2015 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції м. Артемівськ, м. Дебальцеве, Донецької області.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України №1784 від 18.05.2015 року встановлено одержання мінно-вибухової травми, струсу головного мозку, забій лівого коліна, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10ААА № 013845 ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини.
У зв'язку з встановленням 5% втрати працездатності, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі суми 4263,00 грн.
Згідно з витягом із наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 440 від 14.08.2018 року, полковника ОСОБА_1 , начальника служби фізичної підготовки і спорту КСВ ЗС України, відповідно до п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №3122 від 12.11.2018 року травма та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з захистом Батьківщини.
Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1042899 від 15.11.2018 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з захистом Батьківщини, яка встановлена довічно.
03.12.2018 року позивачем було подано до уповноваженого органу Київського міського військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини.
08.02.2019 року рішенням, оформленим протоколом №13, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, з таких підстав.
Позивач зазначає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи.
Також, позивач зазначає, що 04.06.2015 року під час огляду органами МСЕК було встановлено 5% втрати працездатності, без встановлення групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 18.02.2015 року, а потім 15.11.2018 року та 10.12.2018 року під час огляду було визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто, саме 15.11.2018 року було вперше встановлено інвалідність.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку з 15.11.2018 року, саме з моменту встановлення групи інвалідності.
Відповідач - Міністерство оборони України - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.
Відповідач зазначив, що п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися не здійснюється.
Під час первинного огляду МСЕК 04.06.2015 позивачу було встановлено 5 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК 10ААА № 013845 від 04.06.2015).
У 2018 році під час повторного огляду позивачу була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК АВ № 1043054 від 10.12.2018).
Зважаючи на те, що первинним встановленням відсотка втрати працездатності та повторним оглядом та встановленням групи інвалідності минуло більше двох років позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон -№2011-XII).
Ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
П. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З огляду на п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).
Відповідно до п.п. 2-4 ст. 16-3 Закону №2011, у випадках, передбачених пп. 4-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас, у відповідності з положеннями ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону №2011-XII Урядом України затверджено Порядок №975, який врегульовує питання, пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 11 даного Порядку, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Отже, нормами Закону №2011-XII передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.
Положення ст. 16-3 цього Закону застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).
В свою чергу, ст. 16 Закону № 2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а ст. 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Суд звертає увагу, що на момент первинного встановлення позивачу часткової втрати працездатності - 04.06.2015 зазначені вище Закон № 2011-ХІІ та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.06.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а 15.11.2018 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 1042899 від 15.11.2018).
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 р. у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме, встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі.
Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 15.11.2018 р., і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, однак, разом з тим, суд бере до уваги і те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 р. по справі № 825/1380/18, у постанові від 20 березня 2018 року по справі №295/3091/17 (№ К/9901/5281/17), у постанові від 21 червня 2018 року по справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18).
За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо заявленої вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. суд зазначає наступне.
Ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача до суду надано копію угоди про надання адвокатської допомоги від 21.02.2019 року, укладеного позивачем з адвокатом Онисковець Юрієм Аврамовичем, акт виконаних робіт від 04.03.2019 року, відповідно до якого позивачу були надані наступні послуги: укладання угоди про надання правової допомоги, консультація - 600 грн., аналіз, підготовка матеріалів та написання позовної заяви про скасування рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу - 4800,00 грн., супроводження та подальший контроль справи - 1800,00 грн., копіювання та інші технічні роботи, подання до суду - 800,00 грн., вартість пального для поїздок автомобілем з розгляду справи у суді - 1000,00 грн., всього 9000,00 грн., а також роздруківка про підтвердження проведення оплати за надання правової допомоги у розмірі 9000,00 грн.
Міністерством оборони України було надано заперечення з приводу заявленої суми на правову допомогу, а саме.
До акту виконаних робіт включена така "юридична послуга" як вартість пального для поїздок автомобілем для розгляду справи у суду, слід зазначити, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) і не передбачає присутності адвоката під час розгляду.
Для підтвердження оплати професійної правничої допомоги в якості доказу надана квитанція АТ КБ "ПриватБанк" від 05.03.2019 р., разом з тим, квитанція не містить інформації хто є одержувачем перерахованих коштів, чи здійснено зазначений платіж в рамках виконання угоди про надання адвокатської допомоги від 21.02.2019р.
Крім того, як вбачається з квитанції, платіж здійснено не на суму 9000,00 грн., а на суму 8982,00 грн.
Таким чином, виконуючи вимоги ч. 7 ст. 134 КАС України відповідно до яких визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами вважає, що позивачем не підтверджені належним чином витрати на оплату правничої допомоги, у зв'язку з чим в їх задоволенні судом має бути відмовлено.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача у заявленому розмірі витрат на правову допомогу, а саме шляхом стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4800,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 03.12.2018 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.02.2019 № 13 (пункт 35).
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи, з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 4800,00 грн.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 21.04.2020 р.