21 квітня 2020 року справа №360/4604/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (повне судове рішення складено 30 січня 2020 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/4604/19 (суддя в І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - Управління, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якій позивач просила суд:
- визнати противоправною бездіяльність та відмову Управління щодо зарахування до стажу роботи суддею та про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наступні періоди:
стаж роботи на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу з 15.11.1983 до 22.05.1989,
стаж роботи на посаді завідуючого відділом по обліку та розподілу житлової площі Сєвєродонецького міськвиконкому (Сєвєродонецька міська рада) з 23.05.1989 до 26.04.1993,
стаж роботи на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Сєвєродонецької міської ради період з 09.12.2004 року до 09.04.2008;
- зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, з 03 квітня 2019 року з урахуванням раніше здійснених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 02 лютого 2017 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з наступними перерахунками. Розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. 03.04.2019 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про перерахунок грошового утримання судді у відставці з 80 до 90 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з зарахуванням до стажу роботи суддею періодів роботи: на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу з 15.11.1983 по 22.05.1989 та на посаді завідуючого відділом з обліку та розподілу житлової площі виконкому Сєвєродонецької міської ради з 23.05.1989 до 26.04.1993.
Листом № 10067/02-22 від 22 квітня 2019 року, який отримано позивачем 23 квітня 2019 року, відповідач відмовив їй в здійсненні такого перерахунку, посилаючись на ті обставини, що законодавство, чинне на момент її звільнення у відставку, не передбачало зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на інших посадах, а норма статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 від 02.06.2015 (в редакції змін, внесених Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ,) зворотної сили не має.
Крім того, позивач посилається на бездіяльність відповідача під час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді, що полягає в неврахуванні до суддівського стажу періоду її роботи на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Сєвєродонецької міської ради з 09.12.2004 до 09.04.2008, оскільки вперше безстроково позивача було обрано суддею постановою Верховної Ради України 20 березня 2008 року.
Позивач вважає дії відповідача противоправними та просила суд поновити її порушене право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у більшому розмірі з посиланням на вимоги чинного законодавства та практику Верховного Суду в справах № 9901/938/18 та № 9901/805/18.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано противоправними дії Управління щодо відмови позивачці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за її заявою від 03.04.2019.
Зобов'язано відповідача надати можливість ОСОБА_1 додати до її заяви від 03.04.2019 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці документи відповідно до вимог Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1 та від 07.06.2019 № 6-1).
Зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку розглянути заяву позивачки від 03.04.2019 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1 та від 07.06.2019 № 6-1) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,50 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 02.02.2017 позивачу було призначено з 02.02.2017 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.
03.04.2019 позивач звернулася до Управління із заявою довільної форми з вимогою зарахувати до стажу роботи суддею календарний період роботи: на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу з 15.11.1983 по 22.05.1989 та на посаді завідуючого відділом з обліку та розподілу житлової площі виконкому Сєвєродонецької міської ради з 23.05.1989 до 26.04.1993 та здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці з 80% до 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.
На заяву позивача було надано обґрунтовану відповідь з роз'ясненнями № 10067/02-22 від 22.04.2019. На момент виходу судді ОСОБА_1 у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання мав чинність Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі - Закон №1402).
Розрахунок стажу роботи судді позивача для відставки здійснено на підставі вимог статті 137 Закону №1402 в редакції, чинній на час прийняття рішення про відставку позивача повноважними органами.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ (далі - Закон № 2509) внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де статтю 137 доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді». Вказана норма набрала чинності лише 05 серпня 2018 року і зворотної сили не має.
Отже, позивач реалізувала своє право на відставку 01.02.2017 року, тобто до внесення змін Законом № 2509-VІІІ.
Також управління звертає увагу суду, що листом від 05 листопада 2018 року Вищою радою правосуддя, Верховним судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України було надано роз'яснення стосовно проведення перерахунку стражу роботи на посаді судді у зв'язку з набранням чинності Законом № 2509, згідно з яким, суди, враховуючи положення ч.2 ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, видають накази про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді з 05 серпня 2018 року. Таким чином, оскільки обчислення стажу судді ОСОБА_1 для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснювалось у 2017 році, тобто до внесення змін до ст. 137 Закону № 1402, підстави для перегляду її стажу для довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Рішенням Вищої ради правосуддя України від 24.01.2017 № 24/0/15-17 звільнено позивача ОСОБА_1 з посади судді Луганського окружного адміністративного суду у відставку у зв'язку з поданням заяви про відставку. В самому рішенні зазначено, що суддя ОСОБА_1 має достатній для відставки стаж роботи відповідно до вимог статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с.55 з.б.).
Наказом Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 № 4/С-ос, на виконання зазначеного рішення, суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату (а.с.30).
02.02.2017 позивач звернулася до управління із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, складеною за формою, передбаченою Додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (а.с.67).
Згідно з розпорядженням управління № 112967 від 09.02.2017 позивача взято на облік та призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 02.02.2017 у розмірі 80 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді (а.с.68).
03.04.2019 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою, складеною в довільній формі, в якій просила перерахувати її грошове утримання судді у відставці з 80% до 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та зарахувати до стажу роботи суддею періодів роботи: на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу з 15.11.1983 по 22.05.1989 та на посаді завідуючого відділом з обліку та розподілу житлової площі виконкому Сєвєродонецької міської ради з 23.05.1989 до 26.04.1993 (а.с.53).
Листом Управління від 22.04.2019 № 10067/02-22 позивачу повідомлено, що, оскільки обчислення стажу судді для призначення довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці здійснювалось у 2017 році, тобто, до внесення змін до статті 137 Закону № 1402, підстави для перегляду стажу та довічного грошового утримання судді у відставці відсутні (а.с.54).
На вимогу ухвали суду від 18.11.2019 відповідач надав письмові пояснення щодо порядку розгляду заяви позивача, в яких зазначено, що оскільки позивач звернулася до відповідача з заявою в довільній формі, відповідь їй була надана також в довільній формі. Її заява від 03.04.2019 в Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1, управлінням не розглядалася, відповідне рішення на її підставі не приймалося (а.с.76,77).
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить наступні записи щодо періодів її роботи:
Сєвєродонецький котельно-механічний завод:
- 15.11.1983 прийнято на посаду юрисконсульта (наказ № 73-к від 11.11.1983, запис № 14);
- 01.01.1988 у зв'язку з введенням нових умов оплати праці та у відповідності до Кваліфікаційного довідника посад випуск № 1, 1987, встановлена посада юрисконсульта (наказ № 04 від 08.01.1988, запис № 15);
- 22.05.1989 звільнено у зв'язку з переводом для роботи в міськвиконкомі за згодою між керівниками підприємств (наказ № 30 від 22.05.1989, запис № 16);
Сєвєродонецький міськвиконком:
- з 23.05.1989 прийнято за переводом на посаду завідуючого відділу по обліку та розподілу житлової площі (розпорядження № 24 від 23.05.1989, запис № 17);
- 26.04.1993 звільнено за переводом у Міський народний суд відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (розпорядження № 35 від 23.04.1993, запис № 18);
Управління юстиції Луганської обласної державної адміністрації:
- 26.04.1993 обрана народним суддею Сєвєродонецького міського народного суду (наказ № 39 від 26.04.1993, запис № 19);
- Управління юстиції Луганської обласної державної адміністрації реорганізовано в управління юстиції в Луганській області (наказ МЮ № 136 від 19.05.1994, запис №20);
- 18.09.1996 присвоєно 3 кваліфікаційний клас (рішення кваліфікаційної комісії суддів, запис № 21);
- 18.03.1993 прийнято присягу судді (запис № 22);
- 12.10.2001 присвоєно 2 кваліфікаційний клас (рішення кваліфікаційної комісії суддів, запис № 23);
- Відповідно до ст. 119 Закону України «Про судоустрій України» організаційне забезпечення діяльності судів покладається на Державну судову адміністрацію (Закон України від 07.02.02 № 3018-ІІІ);
- 17.01.2000 відповідно до Указу Президента України від 28 грудня 1999 року № 1623/99 приступила до виконання обов'язків заступника голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області (наказ начальника управління юстиції від 19.01.2000 № 6, запис № 24);
- 18.10.2004 відповідно до Указу Президента України від 05 жовтня 2004 року № 1172/2004 звільнена з посади заступника голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області за власним бажанням (наказ начальника територіального управління від 13.10.2004 № 376, запис № 25).
Сєвєродонецька міська рада:
- 09.12.2004 призначено на посаду головного спеціаліста юридичного відділу міської ради за підсумками конкурсу (розпорядження міського голови від 09.12.04 № 151-К, запис № 26);
- 09.12.2004 складено Присягу посадової особи місцевого самоврядування (запис № 27);
- 09.12.2004 встановлено 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження міського голови від 09.12.04 № 151-К, запис № 28);
- 09.04.2008 звільнено з займаної посади у зв'язку з переведенням до місцевого Луганського окружного адміністративного суду (розпорядження міського голови від 03.04.2008 № 60-К, запис № 29).
Луганський окружний адміністративний суд:
- 10.04.2008 обрана на посаду безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.03.2008 № 237-VІ (наказ від 26-ос від 10.04.2008, запис № 30);
- 01.02.2017 відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя України від 24.01.2017 № 24/0/15-17 відрахована зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (наказ від 01.02.2017 № 4/С-ос, запис № 31).
Розрахунок стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.02.2017 № 7, виданий Луганським окружним адміністративним судом, містить наступні періоди роботи позивача:
- з 26.04.1993 по 16.01.2000 на посаді народного судді Сєвєродонецького міського народного суду;
- з 17.01.2000 по 18.10.2004 на посаді заступника голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області;
- з 10.04.2008 по 01.02.2017 на посаді судді Луганського окружного адміністративного суду.
Усього її стаж роботи станом на 01.02.2017 становить 20 років, 3 місяці, 15 днів (а.с.57).
Цей розрахунок було додано до подання голови Луганського окружного адміністративного суду про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.02.2017 №02-02/30/2017 разом з іншими документами, необхідність подання яких передбачена вимогами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок), складеними за формою, передбаченими Додатками до цього порядку (а.с.56).
До вказаного подання також було додано довідку №5 від 02.02.2017 Луганського окружного адміністративного суду, згідно з якою кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 83 Закону № 1402 не проводилось (а.с.55).
Таким чином, рішення про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці приймалося відповідно до вимог Порядку на підставі наданих пенсійному органу документів, що підтверджують стаж роботи позивача на посаді судді.
Спірними питаннями цієї справи є:
визначення порядку розгляду заяви позивача від 03.04.2019, складеної в довільній формі, в якій заявлені вимоги про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
наявність в позивача права на перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною порядку обчислення стажу судді, які впливають на розмір цієї виплати в процентному відношенні до суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, які відбулися після її виходу у відставку.
Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог частин 1-2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя України відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016.
В рішення Вищої ради правосуддя України від 24.01.2017 № 24/0/15-17, яким звільнено позивача ОСОБА_1 з посади судді Луганського окружного адміністративного суду у відставку, зазначено, що суддя ОСОБА_1 має достатній для відставки стаж роботи відповідно до вимог статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Кількість такого стажу позивача в самому рішенні не зазначена.
Відповідно до вимог частини 1 статті 16 Закону № 1402 в редакції станом на 01.01.2017, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Станом на час звільнення позивача у відставку стаття 137 Закону № 1402 передбачала, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
В абзаці 4 пункту 34 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до вимог частини другої статті 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді. Вказана норма набрала чинності 05 серпня 2018 року.
Дійсно, листом від 05 листопада 2018 року Вищою радою правосуддя, Верховним судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України було надано роз'яснення стосовно проведення перерахунку стражу роботи на посаді судді у зв'язку з набранням чинності Законом № 2509.
Згідно з цим роз'ясненням, суди, враховуючи положення ч.2 ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, видають накази про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді з 05 серпня 2018 року (а.с.96-102).
Однак, це роз'яснення надане стосовно застосування вказаних норм законодавства для перерахунку стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, що прямо зазначено в абзаці першому цього листа.
Суд звертає увагу на ту обставину, що норми Закону № 1402 не містили й не містять визначення таких понять, як «стаж роботи судді, який дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років», «стаж роботи судді, який дає право на відставку» та «стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», а лише загальне поняття «стаж роботи на посаді судді», порядок обчислення якого передбачають положення ч.2 ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402.
Велика Палата Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень для обчислення стажу роботи судді, що надає право на відставку, законодавства дійшла таких висновків, що викладені в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18.
Частину другу статті 137 Закону № 1402 потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Тому, правильним є зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена частиною першою статті 7 Закону № 2862 - тобто трьох років (якщо суддю було обрано (призначено) під час дії відповідної редакції цієї норми).
Отже, зазначений час роботи в сфері права має передувати призначенню (обранню) судді на посаду повноважним органом.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням висновків, викладених в листі від 05 листопада 2018 року та в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, а саме: що положення ч.2 ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 застосовуються як до стажу роботи судді, який дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, так і до стажу, який дає право на відставку судді, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені положення застосовуються і до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Конституційний суд неодноразово наголошував на тому, що гарантії незалежності суддів мають бути рівними.
Як вказано Конституційним Судом України у рішенні від 11.10.2005 року № 3-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Також Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Звуження змісту таких гарантій незалежності суддів загрожує звуженню гарантії судової влади в цілому (рішення Великої палати Конституційного Суду України 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, справа № 1-7/2018(4062/15).
Зазначений висновок суду відповідає принципу рівності всіх перед законом і недопущення дискримінації згідно з вимогами статті 24 Конституції України, статті 14 Європейської конвенції з прав людини.
Жодна норма Закону № 1402 не містить заборон для застосування положень ч.2 ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 для обчислення стажу роботи на посаді судді, який надає право для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так само як і для перерахунку розміру цих виплат у зв'язку з зазначеними змінами в законодавстві суддям, які вже перебувають у відставці, станом на день набрання чинності зазначеними змінами в законодавстві.
Отже, положення ч.2 ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 покращили з 05 серпня 2018 року правове становище суддів на відповідних посадах, надавши можливість зараховувати до стажу їх роботи на посаді судді (який в тому числі надає право на обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям, які ідуть у відставку, не пройшовши кваліфікаційне оцінювання) стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення (обрання) на посаду судді станом на дати обрання їх на ці посади.
Відтак, доводи апеляційної скарги про непоширення на позивачку вимог Закону № 1402 щодо стажу роботи на посаді судді з урахуванням змін, внесених Законом № 2509, які набрали законної сили з 05 серпня 2018 року, не заслуговують уваги.
Позивач як суддя у відставці, яка не пройшла кваліфікаційного оцінювання на момент звільнення у відставку, має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог абзацу другого пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (надалі - Закон № 2453). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону № 2453.
Як встановлено судом, розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді) здійснювався під час призначення позивачу цієї виплати на підставі розрахунку стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 7, виданого Луганським окружним адміністративним судом 02.02.2017. До вказаного розрахунку включено лише стаж трудової діяльності позивача на посаді судді (20 років, 3 місяці, 15 днів).
З зазначених вище підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для перерахунку стажу позивача на підставі зазначених змін в законодавстві з 05 серпня 2018 року та зарахування до раніше обчисленого стажу роботи на посаді судді (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення (обрання) на посаду судді.
Однак, місцевий суд помилково вважав можливим зарахувати такий стаж двічі, оскільки загальний стаж роботи її суддею мав перерву на роботу, не пов'язану з відправленням правосуддя: станом на дати обрання її на ці посади.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XII (Закону №2862)) в первинній редакції станом на 26.04.1993 - дату обрання позивача на посаду народного судді Сєвєродонецького міського народного суду - право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Відповідно до редакції норми частини першої статті 7 Закону № 2862 в редакції станом на 10.04.2008 - дату обрання позивача на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду - міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Оскільки, як встановлено судом, в трудовій діяльності позивача на посаді судді була перерва з 18.10.2004 по 10.04.2008, вона заново двічі проходила процедуру обрання на ці посади:
- 26.04.1993 була обрана народною суддею Сєвєродонецького міського народного суду Луганської області;
- 10.04.2008 обрана на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду безстроково.
Тому, за висновком суду першої інстанції, відповідно до зазначеної практики Великої Палати Верховного Суду наявні з 05 серпня 2018 року правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді позивача також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена частиною першою статті 7 Закону №2862, чинною під час проходження позивачем обох процедур обрання на ці посади.
Оскільки право позивача бути обраною на посаду судді було реалізовано нею двічі, то зараховано має бути всього п'ять років (по три роки стажу професійної діяльності у сфері права, який передував обранню на кожну з цих посад і надавав для цього право), а саме:
- два роки з наявного в позивача стажу роботи на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу (15.11.1983 до 22.05.1989),
- три роки зі стажу роботи на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Сєвєродонецької міської ради (09.12.2004 - 09.04.2008).
Таким чином, місцевий суд вирішив, що з 05 серпня 2018 року позивач має право на зарахування до її стажу роботи на посаді судді п'яти років додатково до наявного в неї стажу стаж трудової діяльності позивача на посаді судді 20 років, 3 місяці, 15 днів, а всього 26 років, 3 місяці, 15 днів, що є підставою для збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог абзацу другого пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 до 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону № 2453.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Листом від 05 листопада 2018 року Вищою радою правосуддя, Верховним судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України було надано роз'яснення стосовно проведення перерахунку стражу роботи на посаді судді у зв'язку з набранням чинності Законом № 2509.
В ньому зазначається, що у разі здійснення перерахунку стажу обов'язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше.
Апеляційний суд вважає, що такі роз'яснення не суперечать нормам Закону, яким передбачається лише один раз додавати до стажу на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тобто, коли особа вперше отримала статус судді.
Відтак, позивачу має бути зараховано всього лише два роки стажу професійної діяльності у сфері права, який передував призначенню її на посаду судді вперше і надавав для цього право з наявного в неї стажу роботи на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу (15.11.1983 до 22.05.1989).
Як зазначалось вище, щомісячне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 визначено в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди.
Відповідно до вимог абзацу другого пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону № 2453.
Отже, ОСОБА_1 має право на обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди.
Право на перерахунок призначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці передбачено нормами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1 та від 07.06.2019 № 6-1) (далі - Порядок).
Станом на момент звернення позивача до відповідача з заявою від 03.04.2019 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці була чинною редакція Порядку від 20.03.2017 № 5-1, який передбачав, що:
- заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа) (п.1 розділу І Порядку);
- заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання (п.1 розділу ІІ Порядку);
- звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (п.3 розділу ІІ Порядку);
- перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою (п.4 розділу ІІ Порядку);
- до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди (п.2 розділу ІІІ Порядку);
- при прийманні документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення наданих документів (п.1 розділу ІV Порядку).
Отже, для заяви про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці Порядком дійсно передбачена певна форма, визначена додатком 1 до цього порядку.
Однак, зі змісту самої заяви позивача від 03.04.2019 можна встановити, що вона звернулася саме за перерахунком призначеного їй щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Верховний Суд в своїй практиці неодноразово наголошував, що пенсійним органам слід розглядати по суті вимог заяви про перерахунок призначених ним виплат, навіть якщо заява подана не за визначеною чинними нормативними актами формою, оскільки надмірний формалізм в такому випадку призводить до істотного порушення прав верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій (постанова від 27 листопада 2019 року в справі №748/696/17, провадження №К/9901/16284/18).
Тому, застосовуючи практику Верховного Суду до спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не розглядав заяву позивача від 03.04.2019 за нормами Порядку в редакції від 20.03.2017 № 5-1, з мотиві того, що позивач звернулася до нього, подавши заяву не за встановленою цим порядком формою. Про це представник відповідача прямо повідомляє суд в письмових поясненнях (а.с.77), в яких він також визнає, що заява містить вимоги про перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з вимогами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вирішити справу по суті позовних вимог, досягаючи мети ефективного захисту прав позивача.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для часткового скасування судового рішення.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 360/4604/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати частково.
Абзаци третій та четвертий рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 360/4604/19 викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792459; місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), що дає право на призначення та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, два роки зі стажу роботи на посаді юрисконсульта Сєвєродонецького котельно-механічного заводу з 15.11.1983 до 22.05.1989.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792459; місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, з 03 квітня 2019 року з урахуванням раніше здійснених виплат.».
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 360/4604/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 квітня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук