21 квітня 2020 року справа №200/13846/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», в особі Регіонального управління з експлуатації каналу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №200/13846/19-а (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», в особі Регіонального управління з експлуатації каналу до Головного управління ДПС у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2019 року,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 року про сплату штрафів за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб №0141754308 на суму 7827,16 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками камеральної перевірки з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період вересень-листопад 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю, згідно податкових декларацій за листопад 2018 року.
Позивач вважає, що на підставі ст.6 Закону №1669 підприємство звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що виключає відповідальність у вигляді штрафів за порушення строку виконання грошового зобов'язання .
Крім того, сертифікати ТПП засвідчують позивачу дію обставини непереборної сили та відповідно до ст.10 Закону №1669 є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
За приписами ст.6 та ст.7 Закону №1669 позивач є звільненим від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року. Позивач не сплачував податок за землю по поданим деклараціям за 4 місяці 2014 року та за 2015 рік. У 2016 році позивач не подавав декларації по податку за землю. А за податковими деклараціями з земельного податку, поданими в 2017-2019 роках підприємство своєчасно проводило оплату - за поточний місяць до 30-го числа включно наступного за звітним.
Крім того, сертифікатами ТПП підтверджено позивачу дію обставин непереборної сили, що є підставою відповідно до ст.10 Закону №1669 для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов'язань.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00191678, місцезнаходження юридичної особи: вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а, місто Маріуполь, Донецька область, 87547 (а.с. 25).
Регіональне управління з експлуатації каналу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є відокремленим підрозділом позивача, місцезнаходження ВП: вулиця Університетська, будинок 13, місто Слов'янськ, Донецька область, 84112 (а.с. 23-24).
27.08.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області проведена камеральна перевірка Регіонального управління з експлуатації каналу комунального підприємства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання по земельному податку за вересень-листопад 2018 року, за результатами якої складено акт №371/05-99-43-08/35397853.
За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по земельному податку за листопад 2018 року, встановлених п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (а.с. 5-6).
Так, за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) №9017292640 від 12.02.2018 року з граничним терміном сплати 30.12.2018 року податок у сумі 43845,11 грн був сплачений 27.06.2019 року (кількість днів затримки 179) у сумі 19567,89 грн платіжним дорученням №524 від 27.06.2019 року; та 29.07.2019 року (кількість днів затримки 211) у сумі 19567,9 грн платіжним дорученням №620 від 29.07.2019 року) (а.с. 39-43, 182-183)
Земельна ділянка розташована в с. Іванопілля Костянтинівського району Донецької області (а.с.113-118, 122-123)
23.09.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0141754308, яким за затримку на 179, 211 календарних днів сплати грошового зобов'язання 39135,80 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% на загальну суму 7827,16 грн. (а.с. 7).
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 8-11).
Позивачем надано сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили:
- №5270 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 12);
- №4883 від 17 листопада 2014 року, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України Регіональне управління з експлуатації каналу КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничного строку подання податкових декларацій (а.с. 13).
Відповідно до платіжного доручення №31 від 26.12.2018 року РУЕК КП «Компанія «Вода Донбасу» сплатило податок плата за землю за листопад 2018 року по строку 30.12.2018 року в розмірі 43845,11 грн (а.с.176)
Платіжними дорученнями №524 від 27.06.2019 року та №620 від 29.07.2019 року позивачем сплачено плату за землю за травень 2019 року по строку 30.06.2019 року у сумі 19567,89 грн та за червень 2019 року по строку сплати 30.06.2019 року у сумі 19567,89 грн відповідно (а.с.182-183)
Як свідчать данні облікової кратки платника податків по земельному податку позивач станом на 31.12.2017 року мав недоїмку в розмірі 74446, 63 грн. (а.с.60)
Сплачені суми податку 27.06.2019 року та 29.07.2019 року зараховано податковим органом в зменшення боргу минулих років (а.с.72)
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що на позивача не розповсюджуються пільги, передбачені ст.6 Закону №1669. Тому позивач порушив строки сплати грошового зобов'язання з плати за землю за листопад 2018 року, що відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України тягне відповідальність у вигляді штрафу.
Оцінка суду.
На підставі статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК ) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як визначено підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК україни податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
На підставі підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК україни платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
На підставі підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно статті 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Як визначено пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, якщо платник податку сплачує суму грошового зобов'язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума буде зарахована у погашення податкового боргу цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу.
Враховуючи викладене, спрямування сплачених відповідачем коштів на погашення податкового боргу правомірно зараховувалось контролюючим органом у рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення.
Позивач не заперечував неподання декларації по земельному податку та несплату земельного податку в 2017 році, у позивача станом на 31.12.2017 року рахується недоїмка до земельному податку, тому сплачені позивачем суми грошового зобов'язання з плати за землю за 2018 та 2019 роки контролюючим органом у відповідності до вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України правомірно зараховані в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів відповідно до їх черговості.
З огляду на викладене є неприйнятними доводи апелянта про своєчасність сплати грошового зобов'язання за податковими деклараціями з земельного податку, поданими в 2017-2019 роках.
За змістом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
На підставі викладеного податковим органом правомірно застосовано до позивача штраф відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, тому податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 року №0141754308 цілком відповідає приписам податкового законодавства.
Щодо наявності у позивача пільги, визначеної ст.6 Закону №1669 суд зазначає наступне.
На підставі статті 6 Закону України від 02.09.2014р. №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), в редакції, яка діяла до 08 червня 2016 року, під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
В чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції стаття 6 Закону №1669 визначає про звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1669 перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Згідно із Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 №1085, м. Слов'янськ (місцезнаходження відокремленого підрозділу) та с. Іванопілля Костянтинівського району (місцезнаходженняземельної ділянки) до таких населених пунктів на відносяться.
Таким чином, на позивача не розповсюджуються пільги, передбаченої статтею 6 Закону №1669 з плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Щодо наявності підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов'язань, визначених ст.10 Закону №1669 суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м. Слов'янськ Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Позивачем надано Сертифікати (виснововки) Торгово-промислової палати, якими позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили, а саме:
- №5270 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів;
- №4883 від 17 листопада 2014 року, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України Регіональне управління з експлуатації каналу КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничного строку подання податкових декларацій.
Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для наступних висновків:
- на час виникнення спірних правовідносин (2019 рік - прийняття податкової вимоги) діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин;
- Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а, який суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати №5270 від 25 листопада 2014 року не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2019 року, оскільки він виданий, більше ані ж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 до моменту його видачі - 25.11.2014 року.
Крім того, як вбачається з вказаного Сертифікату він стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України та про спірні правовідносини в ньому не йдється.
Не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2019 року і наданий позивачем Сертифікат №4883 від 17 листопада 2014 року, оскільки він виданий, більше ані ж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 до моменту його видачі - 17.11.2014 року.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2019 року №0141754308.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», в особі Регіонального управління з експлуатації каналу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №200/13846/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №200/13846/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 21 квітня 2020 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 квітня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова