ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 квітня 2020 року м. Київ № 640/5112/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доЦентру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.04.2019):
- визнати протиправною бездіяльність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 27 720,65 грн. шляхом переведення грошових коштів на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Київському обласному АТ «Ощадбанк», ТВБВ №10026/0159, МФО 323669.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що у порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, станом на момент звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 не було виплачено грошової компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що ОСОБА_1 слід було звернутись до Центру у термін до 31.08.2019 (до моменту виключення зі списків особового складу військової частини) з відповідним рапортом про виплату компенсації, до якого долучити передбачений законодавством перелік документів, а саме: 1) оригінал довідки про вартість речового майна, що належить до видачі; 2) наказ командира, в якому зазначено розмір грошової компенсації, що підлягає до виплати за неотримане речове майно військовослужбовцем; 3) довідку про те, що він станом на день подання рапорту перебуває у списках особового складу військової частини. Проте, за твердження представника відповідача, позивач у вказаний термін не надав жодних документів до Центру, у зв'язку з чим не дотримався передбачених керівними документами порядку та механізму отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, відтак, Центр не мав законних підстав для проведення спірної виплати без відповідної заяви позивача та додатками до неї. Крім того, у відзиві представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки, як наголошено останнім, про порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 стало відомо ще на момент звільнення (31.08.2018)., а тому позовну заяву останньому слід було подати до суду до 01.03.2019.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на правомірності заявлених позовних вимог. Також, представником позивача вказано, що строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами слід обраховувати з 13.02.2019, що є наступним днем після отримання позивачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 подано до начальника організаційного управління - заступника начальника Тилу Збройних Сил України полковника Матвієнко О.А. рапорт від 23.08.2018 про звільнення останнього з військової служби у запас на підставі пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» (за станом здоров'я). Крім іншого, у вказаному рапорті ОСОБА_1 просив виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.08.2018 №166 полковника ОСОБА_1 , старшого офіцера інформаційно-аналітичної групи організаційного управління військової частини НОМЕР_2 , 30 тарифний розряд з посадовим окладом 5 920,00 грн., якого звільнено наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29.08.2018 №543 у запас за пп. «б» (за станом здоров'я), відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, з правом носіння військової форми одягу, з 31.08.2018 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення.
За твердженням позивача та його представника, що підтверджено представником відповідача, виходячи зі змісту відзиву, ОСОБА_1 станом на момент виключення зі списків особового складу не отримано грошову компенсацію за неотримане речове майно.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України із заявою від 14.02.2019 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, в якій, зокрема, зазначив, що 12.02.2019 ним отримано довідку №777 про вартість речового майна, що належить до видачі.
Так, згідно з наявною у матеріалах справи копією довідки про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 , від 12.02.2019 №777, остання включає у себе 37 позицій на загальну суму 27 720,65 грн.
Дану довідку позивачем додано до заяви від 14.02.2019, направленої на адресу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України 19.02.2019, про що свідчить копію чеку про поштове відправлення.
Листом від 01.03.2019 №292/952 Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України повідомив позивача про те, що в останнього відсутні законні підстави для виплати останньому відповідної компенсації, оскільки ОСОБА_1 слід було звернутись до Центру у термін до 31.08.2019 (до моменту виключення зі списків особового складу військової частини) з відповідним рапортом про виплату компенсації, до якого долучити передбачений законодавством перелік документів, а саме: 1) оригінал довідки про вартість речового майна, що належить до видачі; 2) наказ командира, в якому зазначено розмір грошової компенсації, що підлягає до виплати за неотримане речове майно військовослужбовцем; 3) довідку про те, що він станом на день подання рапорту перебуває у списках особового складу військової частини. У даному листі також зазначено, що за час проходження військової служби ОСОБА_1 не звертався до Центру у вказаному порядку, а надання заяви без перелічених документів після виключення зі списків особового складу не є підставою для виплати компенсації. Крім того, Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, не передбачено виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно особам, які звільнені з військової служби та втрати статус військовослужбовця.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
При цьому, суд одразу звертає увагу на необґрунтованість заявленого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на пропуск ним строку звернення до суду, оскільки, виходячи з фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що право на вимогу вказаної грошової компенсації за неотримане речове майно у позивача виникло лише після отримання ним довідки про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 , від 12.02.2019 №777, тобто починаючи з 13.02.2019. Відтак, станом на момент звернення з даним позовом до суду (березень 2019 року) позивачем не порушено встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №821/2/18.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок №178), встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Приписами п. 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (тут і надалі - Положення №1153/2008 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Водночас, застосовування у п. 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби» дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно пов'язане з фактом закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Як було зазначено вище, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.08.2018 №166 полковника ОСОБА_1 , звільненого відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 29.08.2018 №543, з 31.08.2018 виключено зі списків особового складу та проведено остаточний розрахунок і виплату належних позивачу при звільненні сум без виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем подано за місцем військової служби відповідний рапорт, що, зокрема, передбачено п. 4 Порядку №178, який у даній частині фактично залишено без розгляду.
Проте, аналіз норм ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 1 та 3 п. 242 Положення №1153/2008, а також п.п. 2, 3 Порядку №178 дає підстави для висновку про наявність у позивача права на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №803/1135/17 та від 10.09.2019 у справі №803/774/17.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно та, як наслідок, про зобов'язання Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі, зазначеному у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 , від 12.02.2019 №777.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 24978319, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі, зазначеному у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 , від 12.02.2019 №777.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок