ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2020 року м. Київ № 640/23291/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови виплатити пенсію без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом ГУ ПФУ в м. Києві від 31.05.2019 №118009/02/А-7734;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві виплачувати пенсію за вислугу років без обмеження її максимальним розміром у сумі 37580,04 грн та здійснити виплату різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії починаючи з 26.06.2018 до дати рішення суду, однією сумою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у виплаті йому пенсії за вислугу років, яка призначена відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII без обмеження максимальним розміром. Як вказує позивач, на момент подання заяви він мав право на пенсію без обмеження її максимальним розміром на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, оскільки проходить військову службу працюючи у військовій прокуратурі під час особливого періоду, який триває, проте відповідачем безпідставно не враховано вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, відповідно до яких до позивача не можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, поданому 06.03.2020 стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Отже відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмежень максимальним розміром. При цьому, відповідач заперечує проти виплати пенсії у розмірі, зазначеному позивачем, оскільки до повноважень пенсійного органу входить визначення відповідно до розміру якої заробітної плати обчислюється розмір пенсії.
Позивач, стверджуючи про велике значення для відновлення його порушених прав, звернувся до суду із проханням прискорити розгляд цієї справи по суті.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 26.06.2018 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII.
Згідно із розрахунком пенсії позивача, вона обрахована відповідно до статті 86 Закону №1697-VII у розмірі 60% від суми заробітної плати, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 37165,79 грн, цільова допомога учасникам бойових дій - 40,00 грн, підвищення учасникам бойових дій - 374,25 грн.
Розмір пенсії позивача обмежений максимальною величиною і до виплати з 01.07.2019 становить 14970,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача в частині обмеження пенсійного забезпечення позивач 17.05.2019 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві, у відповідь на яку отримав лист за №118009/02/А-7734 від 31.05.2019 яким позивача повідомлено, що на підставі положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 132 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» пенсійна виплата становить 14970,00 грн (1497,00 х 10).
На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що згідно виданої Військовою прокуратурою Центрального регіону України довідки від 19.11.2019 за №11/186вих-19, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій прокуратурі Центрального регіону України на посаді начальника відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері.
Позивач, вважаючи обмеження розміру його пенсії максимальним розміром протиправним, звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції змін, внесеними згідно із Законами №911-VIII та №1774-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Пунктом 132 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено у 2018 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 12.12.2018 у розмірі - 1497 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 01.01.2019 - 1497 гривень, з 01.07.2019 - 1564 гривні, з 01.12.2019 - 1638 гривень.
Щодо проходження військової служби ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, то судом враховано судову практику з цього питання. Наприклад, у постанові від 07.11.2018 у справі №755/12037/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав.
Наведена позиція неодноразово висловлювалась і у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц, від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц, від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц, від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц, від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц.
З огляду на таку судову практику застосування норм матеріального права, суд дійшов висновку, що станом на час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, він проходив військову службу та обіймав посаду в органах військової прокуратури в особливий період.
За твердженням позивача, на нього як на військовослужбовця, який проходить службу в органах прокуратури поширюються перехідні положення Закону №911-VIII та Закону №1774-VІІІ.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №911-VIII обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах в <...> органах військової прокуратури <...>. Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.
Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу <...> або перебувають на посадах в органах військової прокуратури <...>. Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.
Таким чином, обмеження щодо максимального розміру пенсії не можуть бути застосовані до позивача, оскільки він проходить військову службу в органах військової прокуратури під час дії особливого періоду.
За наведених підстав не може бути застосовано до позивача положення абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, яким встановлюються обмеження максимального розміру пенсії, оскільки такі обмеження передбачені Законом №911-VIII та Законом №1774-VІІІ, відповідно не можуть поширюватись на позивача, який проходить військову службу в особливий період на відповідній посаді у військовій прокуратурі Центрального регіону України.
Відповідачем, як правову підставу для обмеження максимальним розміром пенсії позивача зазначено Закон №1058-IV.
Проте пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2017 №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесені зазначені зміни до Закону №1058-IV установлено, що норми статті 86 Закону №1697-VII щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Відповідні зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вносились, тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення статті 86 Закону №1697-VII.
З огляду на висновки суду про застосовність до спірних відносин положень статті 86 Закону №1697-VII з урахуванням особливостей, встановлених прикінцевими та перехідними положеннями Закону №911-VIII та Закону №1774-VІІІ щодо непоширення на позивача, який проходить військову службу в особливий період на відповідній посаді у військовій прокуратурі Центрального регіону України, обмежень встановлених Законом №1697-VII, а також пунктом 132 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV щодо обмеження пенсії максимальним розміром, незастосовність до позивача вимог пункту 132 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV з урахуванням пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VII, суд доходить висновку, що відповідачем виплачувалась пенсія позивачу в розмірі 14970 грн без достатніх правових підстав.
До того ж, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що порушення прав позивача спричинене нарахуванням і виплатою відповідачем суми пенсії, обрахунок якої не узгоджується з положеннями законодавства, що регулюють спірні правовідносини і таке порушення триває з дати прийняття ГУ ПФУ в м. Києві відповідного рішення по день постановлення рішення у даній справі, оскільки самостійно відповідачем не усунуто, навіть після звернення ОСОБА_1 із заявою 17.05.2019. Наведене вказує на безпідставність тверджень відповідача щодо наявності правових підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.
Відтак, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України слід визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом ГУ ПФУ в м. Києві від 31.05.2019 №118009/02/А-7734.
Щодо позовної вимоги про покладення на відповідача обов'язку виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, призначену з 26.06.2018, без обмеження її максимальним розміром у сумі 37580,04 грн та здійснити виплату різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії починаючи з 26.06.2018 до дати рішення суду, однією сумою, то вона підлягає частковому задоволенню, оскільки розрахунок пенсії позивача за вислугу років, яка підлягає до виплати щомісячно не належить до повноважень суду.
Повноваження щодо розрахунку розміру пенсії позивача, що підлягає виплаті належить виключно до повноважень органу Пенсійного фонду України, тобто є дискреційними повноваженнями органу Пенсійного фонду України, суд в межах повноважень визначених Кодексом адміністративного судочинства України вправі вирішити питання про правомірність порядку, умов, строків нарахування та виплати пенсії, її складових, а не конкретно визначеного розміру пенсії, тому в даному випадку правильним способом захисту буде зобов'язання відповідача здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом від 31.05.2019 №118009/02/А-7734.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ - 42098368) виплачувати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН - НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 26.06.2018.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя: Н.А. Добрівська