Справа № 560/1047/20
іменем України
21 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Дунаєвецької міської ради від 12.02.2020 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної діялнки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення селянського господарства ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Дунаєвецьку міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га, кадастрового номера 6821883300:08:003:2004 для ведення селянського господарства;
- стягнути з Дунаєвецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 гривень;
- стягнути з Дунаєвецької міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 30000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі № 560/3571/19 відповідач повторно розглянув його заяву про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення селянського господарства. Листом від 12.02.2020 його було повідомлено, що за результатами розгляду рішення знову не було прийняте. В листі не вказана причина відмови.
Також вказує, що оскільки йому своєчасно не передана земля в користування, втрачена можливість завершити посівну і отримати врожай; на двох гектарах землі недополучено за рік 30000 грн. Крім цього, враховуючи ступінь моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, вважає справедливою сатисфакцією компенсацію у розмірі 20000 грн.
Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року підготовлено проект рішення міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 ". Питання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 " було внесено до порядку денного пленарного засідання. З результатом голосування: «за» - 8, «проти» - 0, «утримались» - 12, «не голосували» - 0, рішення не прийняте. Враховуючи вищенаведене, а також те, що за прийняття рішення проголосувало вісім депутатів міської ради із 20 зареєстрованих, проект рішення "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 " не прийнято як рішення міської ради. Лист Дунаєвецької міської ради від 12 лютого 2020 року за № 02.08-20/353 не є рішенням міської ради, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Цей лист є лише повідомленням заявника про наслідки розгляду його заяви від 11 травня 2019 року.
Також зазначає, що позивач не надав належних доказів заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, та не обґрунтував їх грошову оцінку.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач звернувся до Дунаєвецької міської ради з заявою від 11.05.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади.
Відповідачем надано відповідь, оформлену листом від 27.06.2019 №1437/02.08-20, згідно якої повідомлено позивача, що заяву розглянуто 21.06.2019 на черговій сесії міської ради. За результатами розгляду рішення не було прийняте.
Не погодившись із результатами розгляду заяви, позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду, який рішенням від 26 грудня 2019 року по справі № 560/3571/19 зобов'язав Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2019 року та прийняти рішення щодо надання дозволу або відмовити в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади, з підстав передбачених ст.118 Земельного кодексу України.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду підготовлено проект рішення міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 ".
Відповідно до протоколу № 87 проведення спільного засідання постійних комісій від 05 лютого 2020 року, проект рішення "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 " було вирішено винести на розгляд сесії міської ради.
Згідно з протоколом шістдесят четвертої сесії міської ради VII скликання від 06 лютого 2020 року, з результатом голосування: «за» - 8, «проти» - 0, «утримались» - 12, «не голосували» - 0 , рішення не прийнято.
Листом Дунаєвецької міської ради від 12.02.2020 за № 02.08-20/353 повідомлено ОСОБА_1 про наслідки розгляду його заяви від 11.05.2019.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №803/1244/16.
При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Тобто, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо земельних питань передбачає прийняття рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.112018 по справі №826/8844/16.
Отже, міською радою за результатами розгляду питання позивача на пленарному засіданні сесії не було прийнято рішення, що вказує на відповідну бездіяльність відповідача, котра є протиправною.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №461/2782/17.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 по справі № 9901/414/18 зазначено, що під діями суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних чи юридичних осіб. В той же час, під бездіяльністю розуміється пасивна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка також може вплинути на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб. При цьому така бездіяльність призвела або могла призвести до певних негативних наслідків для громадянина чи юридичної особи і за своїм призначенням спрямована на зміну юридичного та фактичного стану цих осіб.
Порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви, тобто внаслідок не вчинення відповідачем дій, які він повинен і міг вчинити, тобто, має місце бездіяльність, а не дії. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу, за відсутності такої відмови, слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, відповідач повинен здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.
При цьому, як встановлено судом, відповідач рішення по заяві позивача на пленарному засіданні ради не прийняв, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, обмежившись написанням листа від 12 лютого 2020 року за № 02.08-20/353, яким позивача було повідомлено про неприйняття рішення.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного рішення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Проте позивачем не доведено, що бездіяльність відповідача завдала наслідків, які зумовили страждання позивача та спричинили йому моральну шкоду. У справі немає доказів, які б вказували на це, так само як і обґрунтування її розміру. Отже, позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі №159/1257/18 та від 12 березня 2020 року по справі №159/751/17.
Щодо позовної вимоги стосовно стягнення матеріальної шкоди, яка полягає в упущеній вигоді у розмірі 30000 грн., суд вказує наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Звернення з вимогою про відшкодування збитків як неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Наявність і обґрунтованість розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 310/5564/15-ц.
Незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.
При цьому суд враховує, що процедура відведення земельної ділянки (після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою) потребує в подальшому ще затвердження такого проекту, а тому обов'язок відповідача за судовим рішенням повторно розглянути клопотання не свідчить про негайне набуття позивачем права на земельну ділянку та ведення господарської діяльності у тих обсягах, які зазначаються у позові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі № 296/1729/18-ц.
Отже, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди (упущеної вигоди) бездіяльністю відповідача та, відповідно, не доведено причинно-наслідкового зв'язку отримання матеріальних збитків (упущеної вигоди) і протиправним діянням відповідача. Тому такі вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дунаєвецької міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 11.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язати Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із прийняттям рішення відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21 квітня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 (с.Мушкутинці, Дунаєвецький район, Хмельницька область,32400 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Дунаєвецька міська рада (вул. Шевченка, 50, м.Дунаївці, Хмельницька область,32400 , код ЄДРПОУ - 04060714)
Головуючий суддя Д.А. Божук