ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/82
м. Київ
21 квітня 2020 року № 640/144/19
За позовом ОСОБА_1
До Головного управління ДПС у Полтавській області
Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 3853789, № 131-1202 та податкової вимоги
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2015 року № 3853789, від 30.06.2016 року № 131-1202 та податкової вимоги від 12.03.2016 № 321-17.
Ухвалою суду від 11.02.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.03.2019 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.
01.03.2019 р. позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає їх достатніми для розгляду справи в письмовому провадженні.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 є власником наступних земельних ділянок:
- кадастровий номер 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, адреса - АДРЕСА_1 , цільове використання - 1.11 комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674466, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500386, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006;
- кадастровий номер 5310900000:50:002:0151, площа 0,03103 га, адреса - місто АДРЕСА_1 , цільове використання - 1.11 комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674465, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500387, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006;
- кадастровий номер 5310900000:50:002:0152, площа 0,04927 га, адреса - АДРЕСА_1 , цільове використання - 1.11 комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674464, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500388, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Миргородській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області) як платник земельного податку.
Одночасно з цим позивач виховує трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Київ, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Київ, що підтверджується наданими до суду копіями свідоцтв про народження.
У червні 2018 року позивачеві стало відомо про наявність:
податкового повідомлення - рішення № 3853789 від 30.06.2015 року про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 9843,67 грн.;
податкового повідомлення-рішення № 131-1202 від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 33036,04 грн.;
податкової вимоги від 12.03.2016 № 321-17, виставленої ОСОБА_1 щодо податкового боргу на суму 9167,69 грн.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає податкові повідомлення - рішення від 30.06.2015 року, 30.06.2016 року та податкову вимогу від 12.03.2016 протиправними та просить суд їх скасувати з наступних підстав.
Позивач зазначає, що пп. 281.1.2 п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України запроваджено правило, за яким від сплати земельного податку звільняються фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, а пунктом 281.2 цієї статті визначено, що звільнення від сплати податку на земельні ділянки поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм.
Листом Державного комітету України від 24.04.1998 р. № 14-1-7/1205 було затверджено Український класифікатор цільового використання землі, під кодом "1.11" якого було визначено найменування виду цільового призначення земель як "комерційне використання", але у п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України встановлені межі граничних норм використання земельних ділянок лише з цільовим призначенням таких видів:
-для ведення особистого селянського господарства (код 1.5);
-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 1.8);
-індивідуального дачного будівництва (код 1.8);
-для будівництва індивідуальних гаражів (код 1.8);
-для ведення садівництва (код 1.2).
Таким чином, зважаючи на те, що п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України не визначає граничних норм звільнення від сплати податку за земельні ділянки з видом використання "комерційне використання", відповідачем було допущено помилку, самостійно визначивши суму податкового зобов'язання за земельним податком з вказаним видом використання.
Також позивач зазначив, що контролюючий орган повинен був скласти і надіслати позивачу по три податкові повідомлення-рішення за кожен рік (по одному на кожну "непільгову" земельну ділянку), а не по одному за кожен рік (2015-2016).
Також позивач зазначає, що дізнався про існування оскаржуваних рішень та вимоги 25.08.2018 р. в приміщенні Окружного адміністративного суду м. Києва під час ознайомлення з маткеріалами справи №826/16626/16 про стягнення податкової заборгованості.
Відповідач - Головне управління ДПС у Полтавській області - проти задоволення позовних вимог заперечив, з наступних підстав.
Відповідач зазначив, що п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з приписів ст. 282 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більше як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 га, в селищах - не більше як 0,15 га, в містах - не більше як 0.10 га, для індивідуального дачного будівництва - не більше як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Отже, будь-які інші пільги, крім зазначених вище, в тому числі на земельні ділянки комерційної діяльності Податковим кодексом України не передбачено.
Позивачу в автоматичному режимі було сформовано по одному податковому повідомленню-рішенню за кожен рік.
Щодо адреси повідомлення позивача, то на дату формування оскаржуваних рішень згідно з наявною інформацією позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за якою позивач їх отримав.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції станом на 12.03.2016 р.) платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Пп. 270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно з пп.271.1 п. 271.1, п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У відповідності до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно до пп.281.1, 281.1.2 п. 281.1 ст.281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
На підставі п.286.1, 286.5 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пп.289.1 п.п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 р. №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно до ст.18 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
У відповідності до п.4, п.9, п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011р. №1386 "Про затвердження Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів" Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
В даному випадку оскаржувані рішення датовані 30.06.2015 р. та 30.06.2016 р., і ними визначені податкові зобов'язання за 2015 та 2016 роки.
Відповідно, для визначення податкового зобов'язання має застосовуватися нормативна грошова оцінка станом на вказані роки.
До матеріалів справи відповідачем наданий лист Держгеокадастру від 12.07.2018 р. №2160/112-18, в якому зазначені, зокрема, розміри нормативної грошової оцінки по кожній належній позивачу земельній ділянці станом на 01.01.2018 р., а не станом на 2015 та 2016 роки.
До оскаржуваних рішень не додано розрахунку, з якого можна було б зрозуміти, яким чином нараховано земельний податок, враховуючи, що кожне рішення стосується трьох земельних ділянок.
Суд зазначає, що вказані положення Податкового кодексу України не містять вимоги щодо винесення окремого рішення щодо кожної земельної ділянки, проте і позивачу як платнику, і суду має бути зрозумілий розрахунок податку.
У відзиві на позов такий розрахунок не наведено також.
За таких обставин відповідачем не доведено належним чином відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
В свою чергу, вимога про сплату боргу від 12.03.2016 № 321-17 має похідний характер від визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання зі сплати земельного податку.
Окремо щодо інших посилань позивача суд зазначає наступне.
Згідно з наявними у матеріалах справи копіями державних актів на право власності на землю в них зазначено цільове призначення -1.11 комерційне використання - згідно з чинним станом на 2006 р. Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998 р. №14-1-7/1205.
Згідно з УКЦВЗ вказане цільове призначення не охоплює такі цільові призначення як 1.2 для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; 1.8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів, перерахованих у пп.281.1.2 п. 281.1 ст.281 Податкового кодексу України.
Відповідно, передбачена пп.281.1.1 п. 281.1 ст.281 Податкового кодексу України пільга на позивача не розповсюджується.
Згідно з наданими відповідачем копіями повідомлень про вручення поштових відправлень від 01.08.2015 р. та 17.05.2016 р. у графі "розписка в одержанні" відсутній будь-який підпис, тому твердження відповідача про отримання позивачем надісланих йому рішень не може бути визнане обґрунтованим, а строк звернення до суду не є пропущеним, оскільки докази отримання позивачем оскаржуваних рішень до 25.08.2018 р., коли він в приміщенні Окружного адміністративного суду м. Києва ознайомився ознайомлення з матеріалами справи №826/16626/16, відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного оскаржувані рішення не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, тому є протиправними і підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.06.2015 року № 3853789, від 30.06.2016 року № 131-1202 та податкової вимоги від 12.03.2016 № 321-17.
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (36014, місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 4, код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) 768,40 грн. судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 21.04.2020 р.