21 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/437/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" (позивач) звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Чорноморською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000020/2 від 23.12.2019 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморською митницею Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2019/00026 від 23.12.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2019 під час декларування товару (груші свіжі) позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 372401,32 грн. (виходячи із контрактної вартості товару 15405 доларів США), яка визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митниці митну декларацію №UA508040/2019/100542 від 23.12.2019. Також для митного оформлення товару митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством. Однак, 23.12.2019 відповідачем прийнято рішення №UA508000/2019/000020/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого вартість товару визначено на рівні 1,2100 USD за кг/нетто на загальну суму 23595 USD. Вказане рішення №UA508000/2019/000020/2 від 23.12.2019 та, оформлену картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2019/00026 від 23.12.2019, позивач вважає протиправними, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості та просить скасувати їх, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом за захистом його прав.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін по справі та проведення судового засідання, запропоновано відповідачеві протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших документів, які б підтверджували його правову позицію стосовно даного спору, хоч ухвалу суду отримав 28.02.2020.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "НІКО-ЮГ" та Компанією "ВОРЛД ТРЕЙД" було укладено контракт №09/05/2019/PL/UKR від 09.05.2019 року, згідно умов якого Компанія "ВОРЛД ТРЕЙД" продає, а ТОВ "НІКО-ЮГ" купує товар згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в інвойсах до цього контракту. Відповідно до пункту 3.2. контракту, товар повинен бути поставлений на умовах FCA Груєць Польща (відповідно до "Інкотермс-2010"). Пунктом 6.2. контракту встановлено, що оплата за товар здійснюється того самого дня коли відбувається прийом товару покупцем (ТОВ "НІКО-ЮГ").
В грудні 2019 року, відповідно до умов контракту №09/05/2019/PL/UKR від 09.05.2019 року та на підставі супроводжувальних документів, ТОВ "НІКО-ЮГ" отримано від Компанії "ВОРЛД ТРЕЙД", на підставі інвойсу від 19.12.2019 VAT41/MO/12/2019, груші свіжі, на загальну суму 15405 доларів США.
Надалі, з метою декларування товару та на виконання умов контракту №09/05/2019/PL/UKR від 09.05.2019, до митного оформлення та проходження всіх митних формальностей, ТОВ "НІКО-ЮГ" 23.12.2019 року було подано до Чорноморської митниці Держмитслужби митну декларацію, якій відповідачем присвоєно №UA508040/2019/100542.
Відповідно до митної декларації, ТОВ "НІКО-ЮГ" заявлено до митного декларування товар, а саме: "Груші свіжі, 1-го готунку, сорт "Лукас" врожаю 2019 року, що відповідають ГОСТ 21122-75, ціна товару: 372401,32 грн. (виходячи із контрактної вартості товару 15405 доларів США)", та, на підставі п.1 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України, визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - ціною контракту, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
З метою проходження митних процедур та підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було надано митному органу наступні електронні копії документів: контракт від 09.05.2019 р. 09/05/2019/PL/UKR на поставку продукції та додатку до нього; Інвойс № VAT41/MO/12/2019 від 19.12.2019 на загальну суму 15405 доларів США; CMR від 19.12.2019; фітосанітарну довідку від 19.12.2019; документи, що підтверджують транспортні витрати та інші документи.
За результатами огляду товарів Чорноморською митницею Держмитслужби запропоновано декларанту надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів: надати наступні відомості: 1) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 2) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 6) копію митної декларації країни відправлення.
За посиланням позивача, декларантом було направлено відповідачу електронні копії наступних документів, зокрема: ВМД сторони відправника товару, договір з перевізником.
В подальшому Чорноморською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000020/2 від 23.12.2019 року, з підстав не підтвердження декларантом витрат на транспортування та ціни, яка сплачена за імпортований товар.
В своєму рішенні про коригування митної вартості митний орган визначив як підстави неможливості застосування основного методу визначення митної вартості наступні (мовою оригіналу): " Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Пунктом 1 контракту від 09.05.2019 №09/05/2019/PL/UKR передбачено наступне: Предметом контракту є визначення умов продажу фруктів, які знаходяться в пропозиції Продавця, в асортименті, кількості і цінах, вказаних у домовлених сторонами письмових замовленнях які є додатком до даного контракту. Згадані письмові замовлення митниці не надано. Підпунктом 3.1 вищезазначеного контракту передбачено, що на підставі замовлення Покупця Продавець складає інвойс проформу та відправляє її Покупцю. В проформі повинна бути вказана загальна ціна окремої партії товару. Згадана проформа також не надана митниці. Зазначене не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості. Серед документів для підтвердження, транспортних витрат декларантом надано договір транспортно-експедиторських послуг № б/н від 17.12.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ніко-Юг», а також «Довідка транспортно-експедиційних витрат» №127-19 від 20.12.2019. Проте, згідно наданої CMR від 19.12.2019 фактичне перевезення здійснювалось підприємством РЕ STORY O.V. Надані до митного оформлення документи не містять посилань на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару. Крім цього, серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. А, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 на умовах поставки FCA, продавець зобов'язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, і необхідну для отримання страхування. Також, декларантом неподані усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МКУ, а саме:1) за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) документи, що підтверджують вартість перевезення; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 19.12.2019 №UA500030/2019/200712, а саме: 1,21 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19500 * 1,21 = 23595 Дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару. ".
Також, відповідачем було складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2019/00026 від 23.12.2019, оскільки, у відповідності до статті 54 Митного кодексу України неможливе митне оформлення за МД, так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості. Згідно рішення про коригування митної вартості товару №UА508000/2019/000020/2 від 23.12.2019 митну вартість було скориговано.
Таким чином, відповідачем було зроблено висновок про те, що з поданими документами неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів та при коригуванні митної вартості товарів позивача митним органом було застосовано резервний метод.
Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З наданих документів по справі судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Чорноморської митниці Держмитслужби, на підтвердження митної вартості товару разом з ЕМД №UA508040/2019/100542 від 23.12.2019, а потім додатково відповідачу, повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
За висновком суду, зазначені документи не містять ознак підробки та містять всі дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що вбачається в такому.
Так, відповідно до ВМД №UA508040/2019/100542 від 23.12.2019 розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Загальна вартість товару складала 372401,32 грн., виходячи із контрактної вартості товару 15405 доларів США.
До митного оформлення надано: контракт №09/05/2019/PL/UKR від 09.05.2019 року; інвойс (рахунок-фактура) від 19.12.2019 VAT41/MO/12/2019, які в повній мірі підтверджують вартість задекларованого позивачем товару. Відсутність проформи-інвойс не є обставиною, яка не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості, оскільки є попереднім рахунком, виставленим експортером. Після того, як суми оплати повністю погоджені та підтверджені (в тому числі в усному порядку), виставляється рахунок-інвойс. Тобто проформа-інвойс, при наступному виставлені інвойсу, є лише документом, що містить проміжні данні, при бажанні сторін контракту, останні можуть, відмовившись від оформлення проформи інвойсу. Зауважень до інвойсу від 19.12.2019 VAT41/MO/12/2019 у митного органу немає. у митного органу немає
На підтвердження витрат, понесених у зв'язку з транспортуванням товару позивачем під час митного оформлення було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати №127-19 від 20.12.2019 року, рахунок № 127-19 від 23.12.2019 та заявку, з яких чітко вбачається вартість транспортно-експедиторських витрат. На переконання суду, надана відповідачу довідка, рахунок та заявка містять всі необхідні дані (маршрут перевезення, вартість перевезення) для обчислення митним органом понесених позивачем витрат на транспортування імпортованого товару. Також, суд зазначає, що митним законодавством не визначено вид доказів, яким декларант повинен підтверджувати розмір витрат на перевезення товарів. Крім того, реквізити транспортних засобів в декларації та міжнародній товаро-транспортній накладній, а також в довідці про розмір транспортних витрат та рахунку є ідентичними - АІ5881Е/АІ5464ХК, що дозволяє ідентифікувати перевізника та товар, хоч найменування наступного перевізника в графі 17 міжнародної ТТН не вказано, а тільки державні номери транспортних засобів. Ці недоліки, на думку суду, не впливають на числові значення складових митної вартості.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в рішенні від 31.05.2019 по справі №804/16553/14, "Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".
Щодо відомостей про страхування товару, то умови поставки FCA (FREE CARRIER) за Інкотермс-2010 не передбачають обов'язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов'язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Обов'язку надання документів зі страхування товару наведеними умовами поставки не передбачено. Договір купівлі-продажу також не містить вимог щодо страхування товару.
Згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.
Якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Відповідач не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.
Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.
Суд зазначає, що з аналізу положень частини першої статті 3, частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», частини першої статті 189, частини другої статті 190 Господарського кодексу України випливає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019р. у справі №825/1604/16.
Також безпідставними є посилання митного органу на неможливість визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту, у зв'язку із не наданням позивачем прейскурантів (прайс-листів) виробника товару з огляду на те, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність прайс-листа, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані під час розмитнення позивачем товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей.
Що стосується обрання відповідачем другорядного методу при визначені митної вартості товару, необхідно зазначити, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, чого відповідачем також зроблено не було.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Суд вважає прийняте Чорноморською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000020/2 від 23.12.2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Що стосується оскарження картки відмови Чорноморською митницею Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2019/00026 від 23.12.2019 року, то відповідно до ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Розділом VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердж. наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 631, передбачено, що картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Стаття 24 Митного кодексу України передбачає, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є, зокрема, рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи...
Отже, картка заповнюється уповноваженою на це посадовою особою, має обов'язкову силу і породжує певні правові наслідки для власників товарів, а отже, є актом державного органу. Таким чином, на підставі оформленої митним органом відмови підприємство або особа, уповноважена на декларування, має право на звернення до суду з позовною заявою про оскарження дій митного органу та скасування картки як акта ненормативного характеру. З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2019/00026 від 23.12.2019 також задовольняються.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Чорноморською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000020/2 від 23.12.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморською митницею Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2019/00026 від 23.12.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 43335608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 50, РНОКПП 38487441) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 108020200