Справа № 423/123/20
Провадження № 33/810/62/20
17 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Чобур О.В., за участю секретаря Шопіної А.М., розглянувши в присутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Овчаренка О.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Попаснянського районного суду Луганської області від 11.03.2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська Луганської області, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 285 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4845 грн,
Згідно оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 14.01.2020 о 0 годині 40 хвилин він, перебуваючи в прикордонному наряді «Чатовий» самовільно залишив місце несення служби в умовах особливого періоду, а саме зайшов до службового приміщення, тоді як мав рухатися встановленим маршрутом по території військового містечка ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що суд порушив вимоги Конституції України та статей 7, 10, 245, 251, 278, 280 КУпАП, не обґрунтував мотиви визнання його винним, не дослідив всі докази та не в повній мірі з'ясував обставини, чим порушив його право на захист та презумпцію невинуватості.
Звертає увагу на те, що складений щодо нього протокол не відповідає вимогам КУпАП і диспозиція в ньому викладена не зрозуміло, зокрема, не зазначено, складено його щодо військовослужбовця строкової чи контрактової військової служби, що має значення для правильної кваліфікації. Проте, в будь-якому разі, він місце служби не залишав.
Суд зазначив у рішенні про те, що він не виконав вимог Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПС України, затвердженого наказом МВС №1261 від 19.10.2015, проте не зазначив, які саме пункті цієї Інструкції були ним порушені.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Овчаренка О.В., які аналогічні зі змістом апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до таких висновків.
Відповідно до диспозиції ч.4 ст. 172-11 КУпАП, відповідальність за нею настає за вчинення діянь, передбачених в частинах 1 і 3 цієї статті, в умовах особливого періоду.
Тобто, сама по собі ця норма пов'язує відповідальність з умовами, в яких вчинено діяння, тоді як безпосередньо склад адміністративного правопорушення визначається частинами 1 і 3 цієї статті.
Диспозиціями частин 1 і 3 статті 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за самовільне залишення місця служби, при цьому різниця між зазначеними частинами цієї статті полягає у відмінності суб'єктів: за частиною першою передбачена відповідальність за самовільне залишення місця служби військовослужбовцем строкової служби, тоді як за частиною третьою - військовослужбовцем (крім строкової військової служби).
За таких умов в протоколі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП особою, яка його склала, мало бути чітко викладено склад адміністративного правопорушення і зокрема, мав бути зазначений суб'єкт його вчинення - чи то військовослужбовець строкової служби, чи то військовослужбовець (крім строкової військової служби), оскільки це є відомості, необхідні для вирішення справи.
Натомість, протокол про адміністративне правопорушення таких відомостей не містить, в ньому взагалі не зазначено про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, зазначено лише військове звання сержант.
За таких обставин суд припустився помилки, посилаючись у якості доказу вини ОСОБА_1 на протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він має суттєві недоліки.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення не додано копій документів, підтверджуючих статус ОСОБА_1 як військовослужбовця (контракту військовослужбовця, тощо), що свідчить про ненадання доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення .
Аналізуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, натомість суд для спростування його відповідних доводів лише зазначив, що ОСОБА_1 уникнув пояснень з приводу свого статусу військовослужбовця за контрактом, чим порушив презумпцію невинуватості, змусивши ОСОБА_1 надати докази своєї невинуватості.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись вимогами п.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Попаснянського районного суду Луганської області від 11.03.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Луганського
апеляційного суду О.В. Чобур