Провадження № 11-кп/803/1225/20 Справа № 190/117/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року в задоволенні подання ДУ П'ятихатської ВК № 122 Дніпропетровської області та спостережної комісії П'ятихатської РДА Дніпропетровської області про умовно-дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України засудженого ОСОБА_7 було відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що, як вбачається з матеріалів, станом на 07.02.2020 року засуджений відбув 2/3 частини строку покарання - кінець строку покарання 02.04.2021 року, згідно характеристик від 07.02.2019 року, 04.07.2019 року, 14.01.2020 року, характеризується відповідно задовільно та добре, з серпня 2019 року працевлаштований робітником швейної дільниці, до роботи ставиться добре, дотримується норм які визначають умови відбування покарання, 28.12.2019 року оголошено подяку ( за сумлінну поведінку та ставлення до праці), при цьому 07.02.2019 року адміністративною комісією відмовлено засудженому у переведені до дільниці соціальної реабілітації як такому, що не стає на шлях виправлення. Викладене свідчить про те, що поведінка засудженого за весь час відбуття покарання та отримання лише одного заохочення в останній період не можуть свідчити про його виправлення, а лише свідчать про намагання засудженого використати формальні підстави (факт відбуття певної частини покарання) визначені ст.81 КК України для звільнення з місць позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року та звільнити його умовно-достроково від відбування призначеного покарання.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі вивчив матеріали його особової справи.
Зазначає, що у П'ятихатській виправній колонії №122 він перебуває з 16.01.2019 року, приїхав з переламаною лівою рукою і на підставі цього з 16.03.2019 по 16.06.2019 рр. перебував в Дніпровській обласній лікарні. З серпня 2019 року він працевлаштований робітником швейної дільниці і в результаті сумлінної праці і доброї поведінки від адміністрації установи отримав подяку, і, на його думку, наявність однієї подяки не може слугувати відмовою для застосування до нього ст. 81 КК України.
Вважає, що відмова в застосуванні до нього ст. 101 КВК України з боку адміністративної комісії не є перешкодою для його умовно - дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України.
Засуджений в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала ухвалу суду законною та обґрунтованою і просила залишити її без змін, а скаргу без задоволення.В судових дебатах сторони підтримали такі ж позиції.
Дослідивши надані матеріали, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді даного подання належним чином дотримався вимог кримінального процесуального закону, а доводи апелянта про наявність підстав для застосування відносно нього в данному випадку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження та технічної фіксації судового розгляду, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув подання установи виконання покарань, дослідив необхідні матеріали і прийшов до обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений умовно-достроково.
Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, з вищенаведеної статті убачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Як слідує з роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, на даний час відбуває покарання відбуває покарання в ПВК № 122 за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 року за ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України, до 3 років 7 місяців позбавлення волі, строк відбуття покарання відраховано з дати затримання з 08.05.2018 року, в строк відбуття покарання зараховано строк тримання під вартою з 08.05.2018 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, вирок набрав законної сили 14.01.2019 року. Початок строку - 08.05.2018 року, кінець строку - 02.04.2021 року.
В місцях попереднього ув“язнення ОСОБА_7 утримувався з 11.05.2018 року, характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав.
На даний час ОСОБА_7 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі «П'ятихатська виправна колонія (№122)» починаючи з 16 січня 2019 року, характеризується відповідно задовільно та добре, з серпня 2019 року працевлаштований робітником швейної дільниці, до роботи ставиться добре, дотримується норм які визначають умови відбування покарання.
Крім того, з часу відбування показання у державній установі «П'ятихатська виправна колонія (№122)» ОСОБА_7 стягнень не мав, але отримав 1 заохочення, а саме: подяку від 28.12.2019 року за сумлінну поведінку та ставлення до праці, та з нагоди святкування Новорічних та Різдвяних свят.
Рішенням комісії ДУ «П'ятихатська виправна колонія (№122)» від 07.02.2019 року засудженому ОСОБА_7 було відмовлено у переведені до дільниці соціальної реабілітації як такому, що не стає на шлях виправлення.
Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Таким чином, відсутні фактичні обставини, які б свідчили, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, і доводи засудженого про те, що він досяг прогресу у напрямку виправлення та зазнав змін, спростовуються вищевикладеним.
Оскільки умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, апеляційний суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що факт, того, що ОСОБА_7 виконує свої прямі обов'язки та претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов'язком всіх засуджених, а умовно - дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально - виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині, і з огляду на це такі дії засудженого не можна розцінювати як сумлінну поведінку та належне ставлення до праці, а отже суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_7 своїм відношенням до праці та поведінкою ще не довів своє виправлення та перевиховання і обґрунтовано відмовив у задоволенні подання установи, оскільки в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, а тому доводи апелянта про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання необґрунтовані. У зв'язку з чим ухвала суду є законною та обґрунтованою, а підстав для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4