Провадження № 11-сс/803/484/20 Справа № 203/3218/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 квітня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040000000581, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце народження: м.Нікополь Дніпропетровської області,
який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично проживає
за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК України,
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 .
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування. Так, в клопотанні зазначено, що неявка ОСОБА_8 за повідомленням про завершення досудового розслідування вказує на те, що ОСОБА_8 начебто ухиляється від органів досудового розслідування, але зазначене спростовується тим, що згідно положень ч.2 ст. 111 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою, відтак неявка особи за повідомленням у кримінальному провадженні не може вказувати, що особа ухиляється від органів досудового розслідування. Крім того, до матеріалів клопотання долучено опис вкладення до цінного листу, який було направлено начебто з повісткою на ім'я ОСОБА_8 , проте відповідного підтвердження про те, що останнім даний лист отримано, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не долучено, а даний опис також не є доказом ухилення ОСОБА_8 від органів досудового розслідування.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання з 22:00 год. до 07:00 год. за винятком необхідності отримання медичної допомоги.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_8 з 03 вересня 2019 року по 19 лютого 2020 року-дати звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу, до сторони обвинувачення жодного разу не з'явився, щодо причин неявки не повідомляв. Зазначає, що на підтвердження вказаних фактів до клопотання додані копії викликів, супровідних листів, підтвердження їх направлення як звичайною так і рекомендованою кореспонденцією. Вказує на те, що слідчий суддя не надав жодної оцінки фактам неявки підозрюваного ОСОБА_8 до слідчого за викликами повістками від 23 грудня 2019 року, 28 грудня 2019 року, 03 лютого 2020 року та не надав оцінки факту ігнорування підозрюваним викликів по телефону за наданим ним номером мобільного телефону, в той же час за вказаним номером телефону судом здійснено виклик підозрюваного у судове засідання. Зазначає, що слідчим суддею безпідставно не взято до уваги рапорт оперативного працівника, яким підтверджуються обставини ухилення підозрюваного ОСОБА_8 від отримання повісток.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Як слідує з матеріалів, у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12019040000000581, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 26 липня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 192 КК України.
25 жовтня 2018 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК України.
16 березня 2020 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 , яке мотивоване тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019040000000581 виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного
ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки існує ризик, того, що він може вчинити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - може переховуватись від органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , з тих підстав, що сторона обвинувачення не зазначила жодних фактичних обставин та доказів, які підтверджували положення п.1 ч.1 ст.177 КПК України, з яких можна б дійти висновку, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
З таким висновком слідчого судді апеляційний суд погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до клопотання слідчого необхідність застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 обґрунтовується лише тим, що останній, будучи офіційно повідомленим про завершення досудового розслідування не з'являвся для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що вказує на те, що ОСОБА_8 ухиляється від органів досудового розслідування.
Втім, твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_8 27 липня 2019 року було повідомлено про завершення досудового розслідування кримінального провадження, спростовуються самим повідомленням про завершення досудового розслідування, яке було складено прокурором ОСОБА_6 27 липня 2019 року та вручено під розписку ОСОБА_8 лише 31 липня 2019 року.
Також, з клопотання слідчого слідує, що після того, як 11 жовтня 2019 року слідчим було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019040000000581 ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направлено письмове повідомлення про завершення досудового розслідування
від 11 жовтня 2019 року та про можливість ознайомитися з додатковими матеріалами досудового розслідування, а 28 жовтня 2019 року ОСОБА_8 повторно направлено копію письмового повідомлення про завершення досудового розслідування від 11 жовтня 2019 року. Проте стороною обвинувачення не надано доказів направлення 11 жовтня 2019 року ОСОБА_8 письмового повідомлення про завершення досудового розслідування від 11 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №12019040000000581.
Крім того, в клопотанні слідчий посилається на те, що неявка ОСОБА_8 за повідомленням про завершення досудового розслідування вказує на ухилення ОСОБА_8 від органів досудового розслідування, втім, згідно положень ч.2 ст. 111 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою, а отже, неявка особи за повідомленням у кримінальному провадженні не може свідчити про ухилення особи від органів досудового розслідування.
Також, до матеріалів клопотання долучено опис вкладення до цінного листу, який було направлено начебто з повісткою на ім'я ОСОБА_8 , проте відповідного підтвердження про те, що останнім даний лист отримано, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не долучено, а даний опис також не є доказом ухилення ОСОБА_8 від органів досудового розслідування.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою і погоджується з висновками слідчого судді, що стороною обвинувачення не було надано належних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки викладені органом досудового розслідування обставини самі по собі не свідчать про наявність такого ризику без підтвердження його відповідними доказами, у зв'язку з чим слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Як під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчим суддею, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не було доведено наявності існування ризику того, що ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, тобто не доведено наявності обставин, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст.194 КПК України, у зв'язку з чим доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є неприйнятними.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, оскільки оскаржувана ухвала постановлена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4