Провадження № 11-сс/803/529/20 Справа № 175/1082/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2020 року у кримінальному провадженні №12020040440000410 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, без громадянства, без освіти, тимчасово не працевлаштованого, без реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України ,
за участю секретаря ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
в режимі відеоконференції
підозрюваного ОСОБА_6
За ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2020 року застосовано до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 години 00 хвилин 27 травня 2020 року включно, із визначенням відносно підозрюваного ОСОБА_6 застави у розмірі 21020,00 гривень.
Слідчим суддею було встановлено, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого та свідків по зазначеному кримінальному провадженню, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_5 , просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування зазначає, що приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, впливати на потерпілого або свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також вказує, що підозрюваний має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, проживає разом із цивільною дружиною та трьома неповнолітніми дітьми.
Заслухавши підозрюваного та його захисника, які просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів, вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
За матеріалами долученими до клопотання, 29 березня 2020 року до ЄРДР за № 12020040440000410 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
29 березня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, а саме в умисних діях, що виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному з проникненням у житло.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З наданих матеріалів слідує, що під час розгляду клопотання, слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується, зокрема: рапортом Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення від 28 березня 2020 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 березня 2020 року; протоколом огляду місця події від 29 березня 2020 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 29 березня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30 березня 2020 року, а також іншими матеріалами, долученими до клопотання слідчого, які вказують на високу ймовірність причетності підозрюваного до вчинення ним інкримінованого злочину.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на наявність ризиків, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України, зважає на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання до 6 років позбавлення волі, а тому, враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про підозрюваного, який не має постійного джерела прибутку, не має паспорта, громадянства, місця реєстрації та іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що наявна ймовірність переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також наявна висока ймовірність впливу на потерпілого та свідків з боку підозрюваного.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, апеляційний суд також зважає, що судом першої інстанції визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді визначення застави в мінімальному розмірі, що відповідає і узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою з визначенням застави, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання захисника в апеляційній скарзі про наявність у підозрюваного ОСОБА_6 стійких соціальних зв'язків, проживання разом із цивільною дружиною та трьома неповнолітніми дітьми, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не підтвердженні матеріалами кримінального провадження. Наявні в матеріалах копії свідоцтв про народження дітей не підтверджують факт батьківства саме підозрюваного відносно цих дітей, а довідка з Обухівської селищної ради від 15.08.2019 року на ОСОБА_11 не свідчить і не підтверджує факт проживання за вказаною у довідці адресою, єдиною родиною з нею підозрюваного.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4