Провадження № 22-ц/803/5638/20 Справа № 2-3235/03 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
про повернення апеляційної скарги
17 квітня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі судді судової палати у цивільних справах Бондар Я.М., ознайомившись із апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на увалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2020 року про відмову в задоволенні заяви про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України,
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 квітня 2019 року задоволено подання державного виконавця. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , до виконання зобов'язання покладеного на нього виконавчим листом Центрально-Міського районного суду від 11 вересня 2003 року про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У червні 2019 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасової заборони.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Статтею 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Частиною 2 ст. 353 ЦПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити в апеляційному порядку ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 квітня 2019 року, якою задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яка відповідно до п.31 ч.1 ст.353 ЦПК України підлягає апеляційному оскарженню.
За наведених обставин, апеляційна скарга боржника ОСОБА_1 на увалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2020 року про відмову в задоволенні заяви про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України, не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 353, п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 на увалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2020 року про відмову в задоволенні заяви про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України, повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя Я.М.Бондар