Провадження № 11-кп/803/1482/20 Справа № 175/259/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040440001040 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпро, проживає за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10
представника потерпілого ОСОБА_11
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням судду, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року частково задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 травня 2020 року.
Клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про обрання альтернативного запобіжного заходу залишено без задоволення.
В обґрунтування рішення про продовження тримання під вартою суд послався на те, що у підготовчому судовому засіданні 30 січня 2020 року встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 березня 2020 року.
Встановлені ризики не дозволяють застосувати до ОСОБА_7 альтернативні види запобіжних заходів, які, на думку суду, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки він усвідомлює передбачену законом відповідальність, що загрожує йому у разі доведеності вини за вчинення інкримінованого особливо тяжкого злочину, наслідком якого стала смерть людини, а тому може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, тобто може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а також може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показань на свою користь, тобто може здійснити дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду в частині продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду обставинам справи, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує неналежним виконанням судом першої інстанції положень кримінального процесуального закону, зокрема вказує, що суд залишив поза увагою невідповідність клопотання прокурора вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки в ньому взагалі не зазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також відсутні обставини, які свідчать, що попередні ризики не зменшились.
Зазначає, що до клопотання прокурора не надано жодного доказу того, що на сьогоднішній день наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а прокурор в своєму клопотанні обмежився лише загальними фразами та перелічив ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з чого робить висновок, що сторона обвинувачення не володіє достатніми доказами, які б обґрунтовували тримання ОСОБА_7 під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та з підстав, викладених в скарзі просили її задовольнити, а ухвалу суду в частині продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважав її безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Потерпілий та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановленої на стадії судового розгляду є предметом апеляційного перегляду у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу;. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Як видно з матеріалів справи, в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12019040440001040 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_12 з обвинувальним актом надійшло до суду 28 січня 2020 року та в підготовчому судовому засіданні від 30 січня 2020 року стосовно обвинуваченого за клопотанням прокурора обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26 березня 2020 року.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції від 24 березня 2020 року, було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що на час подання клопотання існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання, а саме: переховування від суду та вплив на свідків.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Питання обґрунтованості підозри не є предметом судового розгляду, з огляду на стадію кримінального провадження та висунення прокурором обвинувачення і на даній стадії вже здійснюється судовий розгляд доведеності обвинувачення.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі може переховуватись від суду та впливати на свідків, (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії ці ризики не зменшились.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, що потягло смерть людини.
Апеляційний суд зважає на початкову стадію судового провадження. Так, в судовому засіданні від 24 березня 2020 року, в якому і було прийнято рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, закінчена підготовча частина судового розгляду, вирішено питання про порядок та об'єм дослідження доказів та допитаний потерпілий. Свідки у кримінальному провадженні ще не допитані, у зв'язку з чим об'єктивно існує ризик можливого впливу на них.
Також, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Апеляційний суд зважає на відомості про особу обвинуваченого, який одружений, офіційно не працює, проживає за місцем реєстрації, проте вважає, що ці обставини не зменшують існуючих ризиків та не є достатнім стримуючим фактором їх настання і не можуть бути розцінені як достатня підстава для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Таким чином, висновки суду, що встановленні при обранні запобіжного заходу ризики, не зменшились і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства.
Судом першої інстанції належним чином врахована усталена практика Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду розглянути питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів і з наведення належним та достатніх мотивів суд першої інстанції відмовив стороні захисту в застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Не встановлено таких підстав і апеляційним судом під час апеляційного провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність клопотання прокурора вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки в ньому взагалі не зазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також відсутні обставини, які свідчать, що попередні ризики не зменшились, що, на думку захисника, залишилось поза увагою суду першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Як видно з клопотання прокурора (аркуш 5, 7 клопотання) прокурор наводить ризики, які в подальшому суд вважав такими, що не зменшились, а саме передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Отже в цій частині клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 199 КПК України.
Стосовно тверджень сторони захисту, що до клопотання прокурора не надано жодного доказу того, що на сьогоднішній день наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та прокурор в своєму клопотанні обмежився лише загальними фразами та перелічив ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з чого робить висновок, що сторона обвинувачення не володіє достатніми доказами, які б обґрунтовували тримання ОСОБА_7 під вартою, апеляційний суд вважає надуманими з огляду на наступне.
На аркуші 4, 5 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою міститься посилання на докази, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, а також в судовому засіданні зазначав про необхідність допиту свідків в судовому засіданні. Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування всі ці докази є відкритими стороні захисту і сторона захисту володіє інформацією, яка в них міститься. Протилежного сторона захисту не стверджує в своїй апеляційній скарзі. В той же час, судом продовжений строк тримання під вартою, зокрема з огляду на те, що ще не допитані свідки у кримінальному провадженні та ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від 7 до 15 років.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, тому звертає увагу на рух кримінального провадження, періодичність призначення судових засідань та не вважає, що загальний строк тримання ОСОБА_7 під вартою є надмірним, з огляду на складність кримінального провадження та кількість процесуальних дій, які необхідно провести.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 199, 331, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4