Провадження № 11-кп/803/1390/20 Справа № 201/4503/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018040650000725 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- 16.08.2018 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
- 30.08.2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309, ст.75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком, вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2018 року та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2018 року, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; на підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; в іншій частині вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не було дотримано вимог, передбачених ст.69-1 КК України, оскільки за вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, визнав в повному обсязі. До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відніс його щире каяття та відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Санкція ч.1 ст.185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.
У цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_8 призначено покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, в той час як суд мав би керуватися вимогами ст.69-1 КК України і призначити покарання не більше двох третин максимального строку, передбаченого санкцією ч.1 ст.185 КК України, який становить 2 роки.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2018 року та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2018 року, більш суворим покарання, призначеним цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 20.03.2018 року об 11.30 годин, знаходячись в магазині «Варус-9», належному ТОВ «Омега LTD», розташованому за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, б. 8А, зайшов у м'ясний відділ магазину, після зважування м'яса, а саме: охолодженої свинячої шиї, загальною вагою 3,520 кг, вартістю 426,76 грн., яке він визначив об'єктом свого злочинного посягання у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжки). Після чого ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненим що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно з корисливих мотивів, поклав у пакет вказану охолоджену свинячу шию, не здійснивши оплату за товар, пройшов повз каси та з викраденим майном вийшов з магазину «Варус-9», належному ТОВ «Омега LTD», розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинив останньому майнову шкоду у розмірі 426,76 грн.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 ККУкраїни, суд призначає покарання, зокрема, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Статтею 69-1 ККУкраїни, що міститься у цій частині вказаного Кодексу, встановлено, що за наявності передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 цьогож Кодексу обставин, які пом'якшують покарання (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди), відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Із мотивувальної частини вироку вбачається, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 обставинами, які пом'якшують його покарання визнано: щире каяття та відшкодування шкоди, також судом враховано, що обвинувачений вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій, раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, крім того, обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
Отже, за вказаних обставин суд першої інстанції мав призначити покарання ОСОБА_8 з дотриманням положень ст. 69-1 ККУкраїни, однак цього зроблено не було, адже покарання за ч. 1 ст. 185 КК Українисудом призначено у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, тобто у розмірі, який перевищує дві третини його максимального строку (двох років позбавлення волі: 3:3х2= 2).
Тому, з урахуванням вимог апеляційної скарги прокурора, покарання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 185 КК Українимає бути знижено на підставі ст. 69-1 КК України до 2 років позбавлення волі та призначено покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає зміні, згідно із п. 4 ч. 1 ст.409 КПК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що вплинуло на призначення більш суворого покарання, ніж це передбачено КК України, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року - задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком, вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2018 року та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2018 року, вважати ОСОБА_8 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4