Провадження № 11-сс/803/511/20 Справа № 203/2843/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року про затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 23 березня 2020 року обрано стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та надано дозвіл на затримання останнього, з доставкою до суду в період не пізніше сорока восьми годин з часу доставки до місця кримінального провадження.
Своє рішення слідчий суддя обгрунтував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, що підтверджується доданими матеріалами, а також встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки за місцем проживання останній відсутній та покинув територію України до якої тривалий час не повертається; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, так як на даний час проводиться ряд слідчих дій по місце встановленню документів; впливати на свідків у кримінальному провадження, які є особисто знайомими підозрюваному. Окрім того, слідчий суддя керуючись вимогами ч.6 ст. 193 КПК України, розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу без участі підозрюваного, так як він перебуває у міжнародному розшуку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник вважає рішення слідчого судді незаконним, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в ухвалі не вірно було зазначено, що ОСОБА_8 було замінено раніше повідомлену підозру, так як кримінальне провадження за ч.4 ст. 191 та ч.4 ст. 358 КК України було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КК України за постановами прокурора, які 31 січня та 15 квітня 2019 року скасовані ухвалами слідчих суддів, у зв'язку з чим 24 вересня 2019 року останньому було надіслано нове повідомлення про підозру, яке було отримано у відділенні “Укрпошти” 10 жовтня 2019 року, тому саме з цього часу його підзахисний набув статусу підозрюваного, що також свідчить про хибні висновки, про оголошення ОСОБА_8 в розшук. Крім того захисник вказує, що його підзахисний покинув територію України до того як набув статусу підозрюваного, а саме 28 вересня 2019 року, і в період коли кримінальне провадження було закрите (з 31 січня по 24 вересня 2019 року) жодного разу не викликався до слідчого. При цьому ОСОБА_8 в даний період неодноразово прибував на територію України. Захисник зазначає, що повістка його підзахисному була направлена після зупинення досудового розслідування, а також не за місцем реєстрації, де останній проживає. Також захисник вказує, що постанова прокурора про оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук є формальною, так як слідчому судді не було надано матеріали, які б він міг оцінити обґрунтованості оголошення в міжнародний розшук.
В апеляційному суді захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу та затримання особи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Висновки слідчого судді про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу та затримання останнього апеляційний суд вважає правильними.
Згідно із змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
13 березня 2020 року прокурор прокуратури Дніпропетровської області звернувся до слідчого судді із клопотанням щодо обрання відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та затримання останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки чинними нормами національного кримінального процесуального законодавства не встановлено стандарту поняття обґрунтованості підозри, апеляційний суд в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вважає необхідність у зверненні до практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного, стороннього спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
Співставляючи матеріали додані прокурором до клопотання слідчий суддя встанови обґрунтованість підозри ОСОБА_8 за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч.4 ст. 358 КК України, яка переконає стороннього спостерігача, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин, оскільки вона підтверджується: заявою ОСОБА_9 про злочин в порядку ст.214 КПК України; протоколи допиту потерпілої ОСОБА_9 від 12.10.2018 року, свідка ОСОБА_10 від 05.11.2018 року, свідка ОСОБА_11 від 07.11.2018 року; представника потерпілого ОСОБА_12 від 02.12.2019 року, висновком судової товарознавчої експертизи №34/18 від 05.12.2018 року; висновками судової почеркознавчої експертизи №6024-18 від 22.11.2018 року, №3729-19 від 10.09.2019 року; протоколом огляду від 07.11.2018 року.
Крім цього, слідчий суддя обґрунтовано встанови наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винним у їх вчиненні, зокрема, що санкція ч.5 ст.191 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна та відповідно до ч.4 ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, а також враховуючи той факт, що за місцем реєстрації останнього встановлено не було, за повістками слідчого, які надсилались за всіма можливими місцями перебування підозрюваного про виклик для участі в слідчих діях, він не з'явився, покинув територію України, до якої на протязі тривалого часу не повертається; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час проводяться ряд слідчих дій щодо встановлення місцеперебування документів, які мають істотне значення для досудового розслідування; здійснити вплив на свідків шляхом залякування, умовляння, пропонуванням неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на свою користь та знаходячись на свободі він може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про не повідомлення його підзахисного ОСОБА_8 про підозру, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 п. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України) та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень ( ч. 1 ст. 278 КПК України).
У ч. 2 ст. 111 КПК України встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).
Як встановив слідчий суддя, що 09.11.2018 року ОСОБА_8 в порядку, передбаченому ст.ст.276-278 КПК України було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України; 28.01.2019 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України; 24.09.2019 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.358 КК України; 04.12.2019 року про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209, ч.4 ст.358 КК України.
При цьому як було підтверджено прокурором під час апеляційного розгляду, що підозра стосовно ОСОБА_8 від 04 грудня 2019 року за ч.5 ст.191, ч.1 ст.209, ч.4 ст.358 КК України направлялася за всіма відомими адресами проживання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . Факт можливого перебування за вказаними адресами ОСОБА_8 підтверджується відомостями адресно-довідкового відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, зокрема, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже, органом досудового розслідування вживався комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог, передбачених статтями 277-278 КПК України, а тому, у даному випадку ОСОБА_8 набуто статус підозрюваного. Тому, доводи захисника ОСОБА_7 про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи щодо наявності у ОСОБА_8 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, спростовується доказами, дослідженими як слідчим суддею, так і колегією суддів. Крім цього, факт обізнаності ОСОБА_8 про підозру від 04 грудня 2019 року свідчить той факт, що його захисником - адвокатом ОСОБА_13 оскаржувалося до слідчого судді постанова прокурора про зупинення досудового розслідування від 04 грудня 2019 року.
Щодо доводів, вказаних захисником ОСОБА_7 у апеляційній сказі про не перебування його підзахисного ОСОБА_8 у міжнародному розшуку, слід вказати про наступне.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено прокурором прокуратури Дніпропетровської області шляхом винесення постанови від 19 березня 2020 року про оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук. Апеляційний суд приходить до висновку, що на момент винесення слідчим суддею оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_8 перебував і перебуває у міжнародному розшуку, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 за його відсутності. При цьому як вірно зазначив слідчий суддя, що обов'язковою умовою здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що зазначено вимогами ч.2 ст.58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатися завірена копія постанови про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року, а також в п.4.4.18 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2 на яку посилається захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року про затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4