Провадження № 22-ц/803/2662/20 Справа № 334/5948/19 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
15 квітня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Лященко С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін»
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року,-
У вересні 2019 року ТОВ «Веллфін» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 31.07.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем було укладено договір позики в електронній формі № НОМЕР_1 на суму 950,00 грн. строком на 9 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити проценти за користування позикою в розмірі 1,9% від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного у п. 1.2 цього договору; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 Договору. Відповідач не виконував своїх зобов'язань зі сплати боргу, в зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором станом на 07.08.2019 року становить 40589,75 грн., з яких: 950,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики, 19921,10 грн. - заборгованість за відсотками, 19718,65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи викладене, просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за договором позики, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00грн. (а.с.1-7).
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року позовні вимоги ТОВ «Веллфін» задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором позики в сумі 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) гривень 40 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 950,00 грн. та заборгованості за відсотками - 174,40 грн.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору (а.с. 77-83).
В апеляційній скарзі ТОВ «Веллфін» посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “Веллфін” в повному обсязі (а.с. 88-93).
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 31.07.2016 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 59928.
Вказаний договір позики укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства.
Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін», заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Згідно п.5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.
У відповідності до пункту 6.3. цих Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.
Відповідно до умов договору позики відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок (банківська картка) було надано позику в розмірі 950,00 грн., строком на 9 календарних днів зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 Договору.
Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Веллфін» визначають порядок і умови надання грошових коштів у позику. Правила розміщені на веб-сайті позивача, вони є загальнодоступними та являють собою публічну оферту ТОВ «Веллфін» до укладення договору позики. Правила є невід'ємною частиною Договору позики.
Відповідно до умов Розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті ТОВ «Веллфін», із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому відповідачу було перераховано грошові кошти.
Судом 1 інстанції також встановлено, що Факт перерахунку коштів відповідно до умов вищезазначеного договору позивачем підтверджено повідомленням № 4191-ВП від 24.07.2019 року, виданою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з тексту якого вбачається, що 31.07.2016 року на картку клієнта ОСОБА_1 були успішно переказані кошти в сумі 950,00 грн., визначених сторонами відповідно до Договору позики.
Згідно Графіку розрахунків до Договору позики №59928 від 31.07.2016 року наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить - 1124,40 грн., яка складається : 950,00 грн. - сума позики та 174,4 грн. - сума процентів.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з обгрунтованості позовних в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним зобов'язанням та зазначив, що відповідно до положень ст. 1048,1054 ЦК України, ТОВ «Веллфін» має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування коштами у межах погодженого сторонами строку дії договору позики № 59928 від 31.07.2016 р. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, та яка повинна бути застосована в даній справі щодо спростування нарахованих позивачем процентів (як за загальними, так і за простроченими).
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» підлягає стягненню основна сума за договором позики у розмірі 950 грн. та заборгованість за процентами в межах строку дії договору у розмірі 174,40 грн.
Доводи апеляційної скарги про передбачене умовами договору позики право нараховувати проценти за користування позикою до повного виконання зобов'язань відповідачем є безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм матеріального закону.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З позовними вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625ЦК України позивач ТОВ «Веллфін» не звертався.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення.
Оскільки судом 1 інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: