Справа № 163/596/20 Провадження №33/802/265/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С.
Категорія:ч.1 ст.483 МК України Доповідач: Клок О. М.
17 квітня 2020 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Бойка В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Криворучка М.В. на постанову судді Любомльського районного суду від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 14810 гривень з конфіскацією в дохід держави 1030 пачок сигарет загальною вартістю 14810грн.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, прямуючи 02.02.2020 з України в Республіку Польща через пункт пропуску "Устилуг" митного поста "Володимир-Волинський" Волинської митниці Держмитслужби водієм автомобіля "Фольксваген", н.з. НОМЕР_1 , намагався перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю в панелі даху, в задніх дверях, під обшивкою правою та лівої боковин автомобіля, доступ до яких потребує демонтажу і монтажу складових частин, 1030 пачок сигарет загальною вартістю 14810 гривень.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині ненакладення стягнення щодо конфіскації автомобіля, в.о. начальника митниці в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, в даному випадку суддя суду першої інстанції залишив поза увагою той факт, що в автомобілі був спеціальний тайник, де порушник розмістив цигарки, тому суддя першої інстанції безпідставно не конфіскував в дохід держави автомобіль. Просить постанову суду першої інстанції скасувати, призначити стягнення в межах санкції ч.1 ст.483 МК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши міркування ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили доводи скарги, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах, що по суті в апеляції і не оскаржується.
За таких обставин, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України є вірною.
Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з абзацом 3 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005р., суди при притягненні осіб до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, визначених у статті 352 МК (ч.1 ст.483 МК України), за які передбачено обов'язкову конфіскацію предметів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України, також мають враховувати: обсяги конструктивних змін, внесених у ці предмети або транспортні засоби з метою приховування товарів; співвідношення вартості й кількості товару, який був предметом порушення митних правил з вартістю транспортного засобу, в якому цей товар переміщувався; інші обставини, - та за наявності підстав обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі статті, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних норм закону дотримався в повній мірі.
Судом встановлено, що предметом переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю були цигарки загальною вартістю 14810 гривень.
Санкцією ст.483 ч.1 МК України передбачено накладення стягнення в розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно акту автотоварознавчого дослідження автомобіля «Фольксваген», ринкова вартість зазначеного автомобіля становить 108602 гривні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи принцип співрозмірності між спричиненням шкоди державі (вартість переміщуваних порушником товарів через митний кордон України, яка становить 14810 гривень, та вартість транспортного засобу, яка становить 108602 гривні), прийшов до правильного висновку, що застосування конфіскації транспортного засобу, яка передбачена санкцією ч.1 ст.483 МК України, як додаткове стягнення, в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке додаткове стягнення не є пропорційним та не відповідає характеру вчиненого правопорушення, а також особі правопорушника, який вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил і щиро кається у вчиненому, про що свідчать зізнавальні пояснення в суді, є особою з інвалідністю з дитинства, хворіє і потребує постійного лікування, так як явно покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар» та буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі «правопорушення та відповідальності».
Наслідки від вчиненого не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що накладення стягнення з конфіскацією автомобіля, передбаченого санкцією ч.1 ст.483 МК України, поставить правопорушника в ще гірше становище.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Криворучка М.В. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М.Клок