Справа № 761/3382/19
Провадження № 2/761/867/2020
04 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притула Н.Г.
при секретарі: Борисенко Д.О.,
за участю:
представника відповідача: ОСОБА_4,
представника третьої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває зазначена цивільна справа.
Уповноважений представник позивача повторно не з'явився в судове засідання, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, не звернувся до суду з клопотанням про слухання справи в його відсутність.
Суд поставив на обговорення питання про залишення позовних вимог без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду та просив відшкодувати витрати на правничу допомогу.
Представник третьої особи у вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду поклався на розсуд суду.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача в судові засідання, які відбулись 18.10.2019 та 04.03.2020 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, до суду не надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача. На день розгляду справи будь-яких клопотань чи заяв від представника позивача до суду не надійшло. Позивач справою не цікавиться.
Частина 6 статті 128 ЦПК України передбачає, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Положеннями ч. 3 ст. 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. (ч.5 ст.223 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 пункту 3 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Стаття 43 ЦПК України визначає права та обов'язки учасників справи.
Згідно з ч.2 зазначеної статті, учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч.3 ст.43 ЦПК України).
Як передбачено ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи, що суд належним чином повідомляв сторону позивача про час та місце слухання справи, до суду не надійшла заява позивача про слухання справи в його відсутність, приходить до висновку про можливість залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з повторною неявкою уповноваженого представника позивача в судове засідання.
Разом з тим в судовому засіданні представник відповідача просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.
Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, ст. 136 ч. 4 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 136 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача надала суду Угоду про надання правової допомоги № 490-19 від 04.03.2019 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Так, п. 3.1 даного договору встановлено, що розмір гонорару 2000 грн., який сплачується при підписанні угоди. В матеріалах справи міститься копія квитанції №02726 від 04.04.2019 року про оплату послуг правничої допомоги ОСОБА_3 в розмірі 2000 грн.
Згідно ч.ч.5-6 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, оскільки судом не встановлено зловживання позивачем процесуальними правами та виникнення спору в результаті неправильних дій сторони, за наявності яких суд може задовольнити клопотання представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне відмовити представнику відповідача в задоволенні даного клопотання
Керуючись ст. ст. 128, 131,136,137, 223,141 257 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без розгляду.
Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правничу допомогу по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відхилити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: Н.Г. Притула