Справа № 755/7813/19
"17" січня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.,
За участю секретаря Бурячек О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Новоушицької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами: «визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, ОСОБА_1 посилається на наступне, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент подання до позовної заяви двоє старший дітей проживають разом з ОСОБА_1 , молодша донька ОСОБА_3 залишилася проживати із відповідачем, який не в змозі в повній мірі піклуватися про неї.
28 травня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
13 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою закінчено підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову, додатково пояснив, що він в повній мірі виконує свої батьківські зобов'язання, дитина постійно проживає разом з ним, перебуває на повному його утриманні.
Представник третьої особи - Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.
Представник третьої особи - Вишгородської районної державної адміністрації Служба у справах дітей та сім'ї в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
01 березня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 12.12.2008 року Виконкомом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, (актовий запис № 59) - розірвано.
Під час перебування у шлюбі у подружжя народилися діти - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про діяльність в сфері медіації», медіація - досудова та позасудова процедура врегулювання конфлікту (спору) шляхом переговорів сторін конфлікту (спору) за допомогою одного або декількох медіаторів; медіатор - спеціально підготовлений посередник, який сприяє сторонам конфлікту (спору) в його врегулюванні шляхом структурованого переговорного процесу; сторони медіації - фізичні, юридичні особи або групи осіб, які звернулися до медіатора з метою врегулювання конфлікту (спору) за допомогою медіації; учасники медіації - медіатор (медіатори), сторони медіації, їхні представники, законні представники, захисники, перекладач, експерт та інші особи, визначені за домовленістю сторін медіації.; конфлікт (спір) - протиріччя між двома або більше суб'єктами правовідносин з приводу значущих для них суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, інтересів або цінностей.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про діяльність в сфері медіації», медіація може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, передбаченого статтею 477 Кримінального процесуального кодексу України, та справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про діяльність в сфері медіації», сторони медіації самостійно визначають коло обговорюваних питань, варіанти врегулювання конфлікту (спору) між ними, зміст мирової угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання, інші питання щодо конфлікту (спору) та процедури медіації з урахуванням рекомендацій медіатора та інших учасників медіації. Остаточні рішення приймаються виключно сторонами медіації.
01 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір про визначення місця проживання дітей, умов їх утримання та участі батьків у їх вихованні, посвідчений медіатром - адвокатом Яворським Віктором Івановичем.
За умовами п. 1.1 Договору, сторони домовилися, що син ОСОБА_4 , 2001 року народження, та донька ОСОБА_5 , 2008 року народження, буде проживати з матір'ю, а донька ОСОБА_3 , 2013 року народження - з батьком.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сторони домовилися, що батько та мати мають право у будь-який час зустрічатися і проводити час зі своїми дітьми, які проживають з іншою Стороною , та мінімум двічі на місяць проводити з дітьми вихідні дні (суботу та неділю) за місце свого проживання, а саме: батько проводить вихідні дні з дітьми кожну першу та третю неділю місяця, а мати- кожну другу та четверту неділю місяця.
При цьому батько чи мати самостійно забирають дітей з помешкання батька/матері в п'ятницю ввечері не пізніше 21.00 або в суботу вранці не раніше 10.00 та зобов'язується повернути дітей у неділю в помешкання батька/матері не пізніше 17.00 Батько/мати зобов'язані надати дітям всі необхідні для проведення вихідних днів речі (одяг, іграшки, підручники тощо).
Відповідно 1.3 Договору, сторони можуть, за взаємною згодою, визначити додаткові дні для побачення з дітьми, але обов'язково з врахуванням інтересів дітей та без відриву їх від навчального процесу, спортивних секцій чи інших заходів виховного характеру.
Відповідно до ч.6 ст.6 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. ( ч. 1 та ч. 9 ст. 7 СК України)
Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.
Оскільки договір, в тому числі договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.
Так, частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.
Отже принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Таким чином сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
За змістом наведених норм чинного законодавства убачається, що норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін договору у визначені цими сторонами правового режиму участі батька (матері) у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при укладанні договору сторонами досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком, узгоджено питання в частині участі матері дитини в утриманні дитини шляхом сплати аліментів, договір не містить жодних обмежувальних умов для матері на спілкування з дитиною та брати участь у вихованні дитини.
В той же час, звернення позивача до Служби у справах дітей Новоушицької районної державної адміністрації для вирішення питання щодо участі батька та матері у вихованні малолітньої дитини не може слугувати істотною підставою для розірвання договору в цілому, зважаючи на те, що договором не передбачено обмежень у спілкуванні матері з малолітньої дитиною, в свою чергу позивач в судовому засіданні не заперечувала той факт, що на даний час з боку відповідача не чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні з малолітньою дитиною, вона має змогу спілкуватись з дитиною за місцем свого фактичного проживання та безперешкодно користується цим правом.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як передбачено ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини та відібрання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який надає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документі, які стосуються справи.
На виконання вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, суд зобов'язав Службу у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), однак даний висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не направлявся.
Згідно листа Вишгородської районної державної адміністрації Служби у справах дітей та сім'ї, повідомлено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Вишгородської райдержадміністрації 30 серпня 2019 року розглядалося питання щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , але батько не з'явився, повторний розгляд відбувся на черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини 19 вересня 2019 року, при розгляді питання враховано всі пропозиції та зауваження з боку обох батьків, але рішення щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 не було підтримано.
Виходячи з положень ст. 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв'язку з цими обставинами загострились взаємовідносин між батьками дитини, така ситуація в їх особистих відносинах призводить до виникнення конфліктів на особистому підгрунтті, які носять тривалий характер, однак при вирішенні даного спору суд враховує, що сторонами врегульовано відносини, пов'язанні з місцем проживання дитини, способу участі у вихованні дитини як батька, так і матері, в межах даного спору судом позивачем не заявлено вимоги про розірвання договору щодо визначення місця проживання та участі у вихованні та утриманні дитини, укладений між сторонами у справі, де сторони за взаємною згодою визначили місце проживання малолітньої дитини разом з батьком.
Крім того, суд враховує той факт, що після укладання договору майновий стан батьків дитини не змінився, у матері дитини, на відміну від батька, відсутній самостійний дохід, матеріальної допомоги мати дитині не надає, на даний час дитина проживає з батьком, мати дитини не обмежена у праві спілкуватись з дитиною та приймати активну участь у вихованні малолітньої дитини, що для дитини даного віку є суттєвим.
Таким чином, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, позивач, як мати, має бажання приймати участь у вихованні дитини, суд, з урахуванням інтересів дитини, її віку, поведінки батьків, приходить до висновку про відсутність підстав для зміни місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом з батьком, з урахуванням наявності договору між батьками в частині визначення місця проживання дитини, оскільки на даний час проживання дитини із батьком є більш сприятливим, за місцем проживання батька дитина має окрему кімнату, чого буде позбавлена у разі проживання за фактичним місцем проживання матері, однак не довела належними доказами наявність у володінні чи користуванні житлового приміщення, придатного для проживання малолітньої дитини, що суттєво впливає на вирішення даного спору по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Новоушицької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 7, 8, 9, 19, 141, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.6, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Новоушицької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.