Справа № 752/11917/15-к
Провадження по справі № 1-кп/752/185/20
іменем України
"17" квітня 2020 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження, данні про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100010003921 від 21.04.2015 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сенаки Республіки Грузія, грузина, особи без громадянства, який проживав на території України з 1992р., в м. Києві тимчасово проживає по АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кутаісі Республіки Грузія, грузина, громадянина Республіки Грузія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який тимчасово проживає в АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
обох обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
за участю сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
перекладачів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
встановив:
За обвинувальним актом, затвердженим 27.04.2017р. прокурором ОСОБА_6 (а.с. 149-152, т.2), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у тому, 21.04.2015р. о 14 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою між собою, вчинили розбійний напад з метою заволодіння чужим майном. Так, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , дочекавшись появи ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що виходили з нотаріальної контори, наніс ОСОБА_17 декілька ударів кулаками в область голови та грудної клітини, від яких останній впав на землю, тим самим застосувавши до нього насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_18 , чим завдав останній болю. Після цього ОСОБА_3 заволодів майном ОСОБА_17 , а саме чорним шкіряним портфелем вартістю 4000грн.
Ці дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України, як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 (особа якого за відсутності документів, що посвідчують особу, була встановлена з його ж слів), свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав. Заперечував, що він є особою, яка має судимість на території Російської Федерації, зазначивши, що його родина є біженцями та з 1992р. проживала в м. Євпаторія АР Крим. Пояснив суду, що, перебуваючи на одній з вулиць у центрі Києва разом із ОСОБА_4 , у нього особисто раптово виник умисел заволодіти майном незнайомого йому чоловіка, якого він тільки що побачив перед собою, а саме портфелем, який був на плечі останнього. Він різко підскочив до чоловіка, схопив за сумку та зробив декілька ривків у різні сторони, після чого заволодів портфелем і почав тікати. Пробігши невелику відстань, був затриманий стороннім чоловіком. Заперечує, що завдавав будь-які тілесні ушкодження потерпілому та свідку, яка була поряд із останнім. Також зазначає, що ОСОБА_4 не був обізнаний про його умисел на заволодіння майном потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав. Пояснив суду, що він із ОСОБА_19 вживали каву на вулиці поряд із домом, де він проживав. Раптово ОСОБА_19 підбіг до чоловіка та вихопив у нього портфель та почав тікати. Він також вирішив залишити місце подій та побіг, але їх дуже швидко затримали. Заперечує, що був обізнаний про намір ОСОБА_19 щодо заволодіння майном потерпілого. Ніяких дій відносно потерпілого та свідка не вчиняв.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_17 надав суду показання про те, що 21.04.2015 він разом зі ОСОБА_18 деякий час перебували в нотаріальній конторі. Після того, як вийшли з неї та пройшли 5-10 кроків, до них підбігли двоє чоловіків. Один з нападників, який був лисим, та якого він упізнав як обвинуваченого ОСОБА_3 , наніс йому удар кулаком в щелепу, та після цього намагався зірвати з нього чорний шкіряний портфель, в якому були документи. Намагаючись утримати портфель, він чинив опір, під час якого отримав від вказаного нападника ще декілька ударів в грудну клітину, від яких впав на землю та короткочасно втратив свідомість, після чого у нього забрали портфель. Хто саме з нападників це зробив, не пригадує. ОСОБА_18 намагалася допомогти йому боротися, але її утримував інший нападник. Після того, як нападників затримали, йому повернули сумку в якій були сертифікати на пред'явника на суму 4 міліонна доларів США. Вартість портфеля під час досудового розслідування він оцінив у 4 тис. грн. На час його допиту в судовому засіданні у нього відсутній як портфель, так і цінні папери. На лікарняному не перебував, лікувався вдома.
Свідок ОСОБА_18 надала суду показання про те, що 21.04.2015 року вона спланувала зустріч та вони з «Нотаничем» (потерпілим ОСОБА_17 ) та іншим чоловіком на ім'я ОСОБА_20 перебували у нотаріальній конторі, яка розташована по вул. Васильківській, де нотаріус перевіряла достовірність сертифікатів. Коли вони вийшли з ОСОБА_17 з контори, на них напали двоє чоловіків. Той що був лисим, наніс удар у грудну клітину ОСОБА_17 та обхопив його. Інший намагався забрати сумку. Все відбувалося швидко: вона била по спині нападника, але її відштовхнули, і той, що був лисим, вдарив її у обличчя, а саме в губу, після чого наніс декілька ударів «Нотаничу» від яких той упав, а той, що був меншим на зріст, забрав сумку і побіг. Вона допомогла ОСОБА_17 піднятися та почала кричати. Після з'ясувалося, що нападників затримали двоє чоловіків, які перебували у тому ж дворі, де відбувалося пограбування. Вона не бачила, що ОСОБА_17 втрачав свідомість. Вона не зверталася до поліції з заявою з приводу отриманих тілесних ушкоджень, освідування також не проходила.
Свідок ОСОБА_21 надав суду показання про те, що, перебуваючи у день подій на вулиці Васильківській разом із знайомим ОСОБА_22 , почув жіночий крик про допомогу. Він з ОСОБА_23 затримав двох чоловіків, які бігли у їх бік, оскільки інших сторонніх осіб поблизу не було. Потім прибігла жінка та чоловік, у якого на руці була кров. Зі слів жінки він зрозумів, що на них напали. Потім з'явилися інші особи, які допомогли утримувати затриманих та була викликана поліція. В судовому засіданні не зміг упізнати в обвинувачених осіб, яких вони затримали, але заявив, що ті мали зовнішність, яка не є слов'янською. Свідчень щодо наявності у затриманих сумки або портфеля не надав.
Свідок ОСОБА_24 надав суду показання про те, що, перебуваючи у день подій на вулиці разом із знайомим ОСОБА_25 почув жіночий крик про допомогу. Двох чоловіків, які бігли з місця де кричали, фактично їм назустріч, вони затримали, останні їм опір не чинили. Після того, до них підійшли чоловік, на якому була кров, та жінка, яка повідомила, що на них напали. В судовому засіданні не впізнав в обвинувачених тих осіб, яких затримали, пояснюючи це тим, що затримані мовчали та їх обличчя були направлені до землі. Свідчень щодо наявності у затриманих сумки або портфеля не надав.
Окрім того, стороною обвинувачення в обґрунтування пред'явленого обвинувачення також надані докази, які досліджені судом, та з яких судом встановлено наступне.
21.04.2015р. у період з 16 години по 16 годину 24 хв., слідчим Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 в присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , за участю потерпілого ОСОБА_17 та спеціаліста ОСОБА_29 , проведено огляд місця подій, про що складений протокол (а.с. 166-169, т.4). Згідно даних протоколу було оглянуто ділянку місцевості, що розташована за адресою - вул. Тельмана, 3 в м. Києві, навпроти перукарні «Дует», на якій обличчям до асфальту лежать два чоловіки, а поряд із ними стоїть чоловік, який назвався ОСОБА_17 , у якого наявне пошкодження на правій руці. Під час огляду міста подій також був оглянутий портфель чорного кольору, в якому виявлено договори депозитних вкладів «Експобанку» в кількості 7 шт., а також сертифікати на пред'явника банку «Експобанк» на суму 4 млн. доларів США: 1 сертифікат на 1 млн. доларів США та 2 сертифікати на 3 млн. доларів США. Також у протоколі зазначено про те, що сумка із документами передана на відповідальне зберігання ОСОБА_17 . До протоколу додана план-схема місця подій, згідно якої місце скоєння злочину і місця затримання знаходяться у дворі будинку по АДРЕСА_3 (а.с. 166-169).
У підтвердження наявності завданих потерпілому тілесних ушкоджень, стороною обвинувачення надані експертизи, з яких судом встановлено, що лікар судово-медичний експерт ОСОБА_30 , під час проведення судово-медичної експертизи, результати якої викладені у висновку №1157 від 22.04.2015 року, за результатами огляду ОСОБА_17 встановив відповідні ушкодження на тілі останнього, який до огляду зазначив про те, що 21.04.2015р. невідомий чоловік наніс один удар кулаком в обличчя, один удар кулаком в передню поверхню грудей, смикав портфель за ремінь, повалив його на асфальт правою стороною тіла (а.с. 175-177, т.4).
За результатами проведення судово-медичної експертизи, виконаної лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_31 на підставі медичної документації на ім'я ОСОБА_32 , а саме: даних судово-медичного огляду ОСОБА_32 , викладених у вищезазначеному висновку експерта № 1157, копії талону карти виїзду карети швидкої допомоги від 21.04.2015р. №1111, наданий висновок № 1066/е від 12.06.2015р. (а.с. 170-178, т.4). Згідно даного висновку, 21.04.2016 року під час первинного звернення о 15 год. 49 хв. та під час подальшого проведення 22.04.2015 року судово-медичного огляду, у ОСОБА_32 були виявлені такі тілесні ушкодження:
- синець овальної форми на ліктьовій поверхні правого передпліччя у верхній третині (4,5х3,2 см) на фоні якого садно овальної форми (1,7х0,7 см); садно овально-округлої форми - на передній поверхні правого колінного суглоба (3,5х3,0); садно овальної форми в ділянці чола зліва (0,3х0,2 см); овальної форми садно - на колінній поверхні правої кисті в проекції проміжку між підвищеннями 1-го та 5-го пальців (1,3х0,7 см); 3 крапкових садна - на тильній поверхні проксимального міжфалангового суглоба 4-го пальця лівої кисті; овальної форми садно - на тильно-ліктьовій поверхні середньої фаланги вищевказаного пальця (1,2х0,6 см).
- рана - на променево-долонній поверхні 1-го п'ясного-фалангового суглоба правої кисті (шириною від 0,2 см до 0,5 см довжиною 1,9 см, кінці рани орієнтовані на 8 та 2 години «умовного циферблату», кінці закруглені, краї великохвилясті, нерівні, рана глибиною 0,1 см, дном її є підкірна клітковина;
- рана на долонно-променевій поверхні правої кисті в проекції підвищення 1-го пальця (0,3х0,9 см), краї дрібно хвилясті, осаднені, кінці закруглені, дном рани є підшкірна клітковина, верхній шар шкіри відсутній.
Також експертом наданий висновок, що вказані ушкодження спричинені від 5-6 кратної дії тупих твердих предметів (ударів-співударянь - по місцю утворення ран та синців; за рахунок ковзання, тертя чи ударів під кутами по місцю утворення саден), могли утворитись 21.04.2015 року. Кожне з них не було небезпечним для життя та за критерієм тривалості розладу здоров'я та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитати експерта з приводу наданого ним висновку за клопотанням сторони захисту не вдалося, оскільки судом встановлено, що експерт у встановленому законом порядку відсторонений від здійснення професійної діяльності.
Аналізуючи вищезазначені докази з точки зору їх належності допустимості та достовірності суд дійшов до наступного.
Згідно зі ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Вирішуючи питання на предмет допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 89 КПК України, суд приходить до наступних висновків:
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він один заволодів майном потерпілого та показання обвинуваченого ОСОБА_4 , який зазначав про те, що безпосередньої участі у заволодінні майном потерпілого не брав, суд до уваги не бере та відкидає, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_18 . У суду немає будь-яких підстав не довіряти показанням потерпілого та свідка, а твердження обвинувачених з приводу того, що потерпілий і свідок ОСОБА_18 їх свідомо обмовляють, є нічим непідтвердженими припущеннями, які не можуть бути покладені в основу висновків по суті кримінального провадження.
Показання обвинувачених суд розцінює як спосіб уникнути передбаченої відповідальності за вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Аналізуючи досліджені докази в сукупності та зміст висунутого обвинувачення, за результатами судового розгляду, керуючись вимогами ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд прийшов до висновку про необхідність вийти за межі пред'явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті від 27.04.2017р., та перекваліфікувати їх дії з ч.2 ст. 187 КК України (розбій) на ч.2 ст. 186 КК України (грабіж), оскільки це призведе до погіршення становища обвинувачених. До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.
Так, розбій, це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства.
Небезпечне для життя та здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення (постанова Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2010 року). До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості тощо.
Проте, як вбачається з обвинувального акту (який є предметом судового розгляду і лише в межах якого суд має право здійснювати розгляд), при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурор (слідчий) виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, саме так що: «обвинувачений ОСОБА_3 наніс ОСОБА_17 декілька ударів кулаками в область голови та грудної клітини, від який останній впав на землю, тим самим застосував до нього насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_18 , чим завдав останній болю». Таким чином в обвинувальному акті не відображені наслідки насильницьких дій обвинуваченого ОСОБА_3 щодо потерпілого ОСОБА_32 , які є необхідними для правової кваліфікації вчинених обвинуваченими неправомірний дій.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 84 КПК України висновок експерта є процесуальним джерелом доказу, який містить фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що мають значення для даного кримінального провадження. Так у вищезазначених висновках експертів, які надані стороною обвинувачення, будь-яких посилань, зокрема, у дослідницькій частині щодо втрати потерпілим ОСОБА_33 свідомость за наслідками нападу, вчиненого обвинуваченими, не містить. Про такі наслідки також не йдеться у первинних медичних документах, які зазначені в описовій частині висновку експерта.
При таких обставинах, показання ОСОБА_32 про те, що він втрачав свідомість, суд вважає такими, що не узгоджуються з іншими доказами, в тому числі, даними експертиз, показань свідка ОСОБА_18 , обвинувачених, а суд, керуючись принципом диспозитивності, не має можливості самостійно формулювати, описувати та інкримінувати наслідки насильницьких дій, оскільки це погіршує становище обвинувачених.
Аналізуючи вищезазначені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вони є допустимими, достатніми та переконливими доказами для визнання винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у тому, що вони за попередньою змовою між собою, 21.04.2015 року о 14 год. 30 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, 116, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, підбігли до раніш незнайомих їм ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , які виходили з приміщення нотаріальної контори. Після чого ОСОБА_3 наніс декілька ударів руками в область голови та грудної клітини ОСОБА_17 , від яких останній впав, тим самим застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, після чого вирвав чорний шкіряний портфель, в той час, як ОСОБА_4 , штовхнув ОСОБА_18 , яка намагалася зупинити дій ОСОБА_3 . Після вчинення зазначених дій обвинувачені намагалися втекти з міста подій, але були затримані.
Суд не приймає заперечення ОСОБА_4 про те, що в його діях не було умислу на відкрите заволодіння майном, оскільки це спростовано об'єктивною стороною вчиненого ним злочину, чого не оспорює і сам обвинувачений. Він достовірно знав, що ОСОБА_3 вчиняє незаконні дії щодо ОСОБА_32 , а його дії щодо свідка ОСОБА_18 по зупиненню протиправних дій ОСОБА_3 є також протиправними та такими, що сприяли досягненню спільної мети щодо заволодіння майном ОСОБА_34 . При цьому суд також вважає за необхідне зазначити про те, що стороною обвинувачення не надані докази того, що обвинувачені домовлялися вчинити грабіж чи розбій, але суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовилися про спільне вчинення незаконних дій із заволодіння майном ОСОБА_32 , із застосуванням фізичного насильства.
Що стосується вартості викраденого майна, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом п.3 ч.1 ст.91 та ст.92 КПК України у кримінальному провадженні стороною обвинувачення підлягає доказуванню вид і розмір шкоди, завданої злочином. Так у обвинувальному акті зазначено про те, що вартість майна, а саме чорного шкіряного портфеля, складала 4000грн. Між тим, стороною обвинувачення не надано доказів, які би підтверджували даний розмір шкоди, завданої злочином. Так, до матеріалів справи не докладено жодних документів, які би підтверджували вартість викраденого майна. У ході досудового розслідування не було проведено експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, що було необхідним та обов'язковим на час проведення досудового розслідування відповідно до положень ч.2 ст. 242 КПК України в редакції Закону №1261-VII від 13.05.2014 року, яка була чинною на час подій.
Окрім того потерпілий при складанні заяви про вчинений відносно нього злочин, зазначив про те що у нього в портфелі знаходилися цінні папери на загальну суму 4 міліонна доларів США (а.с. 179-180, т.4). Зазначена обставина також підтверджується даними протоколу огляду міста подій, під час яких був оглянутий портфель чорного кольору, в якому виявлено: договори депозитних вкладів «Експобанку» в кількості 7 шт., а також сертифікати на пред'явника банку «Експобанк» на суму 4 млн. доларів США в кількості 2 шт.: 1 сертифікат на 1 млн. далі рів США та 2 сертифікати на 3 млн. доларів США.
Так у даному кримінальному проваджені, яке є справою про злочин проти власності, встановлення розміру завданої шкоди має вирішальне значення як при вирішенні питання про кваліфікацію дій обвинувачених, так і наявність у діях осіб відповідного складу злочину.
Судом зі слів потерпілого було встановлено, що на час розгляду справи речові докази по справі (як портфель, так і цінні папери, які в ньому перебували) відсутні, тому суд позбавлений можливості визначити реальний розмір завданих потерпілому матеріальних збитків. При цьому сторона обвинувачення під час судового розгляду не вжила будь-яких дій щодо зміни або уточнення пред'явленого обвинувачення в частині визначення реального розміру завданої потерпілому шкоди, враховуючи вартість цінних паперів, що були у портфелі.
При цьому суд також ураховує, що оскільки відсутні докази того, що обвинувачені достовірно були обізнані про те, що саме знаходилося у портфелі потерпілого, суд погоджується з тим, що на кваліфікацію дій обвинувачених не впливає майнова цінність сертифікатів, що знаходилися у портфелі потерпілого про які він також зазначав у своїй заяві, а вартість самого портфеля визначена у розмірі 4 тис. грн. зі слів потерпілого.
Враховуючи вищезазначене, за відсутності заперечень як з боку сторони захисту, так і сторони обвинувачення і потерпілого, якому були повернуті як портфель, так і цінні папери, що в ньому знаходилися, суд вважає доведеним, що потерпілому в результаті неправомірний дій обвинувачених були завдані збитки в сумі 4 тис. грн., як про те зазначено в обвинувальному акті, що при доведеності факту вчинення обвинуваченими грабежу, буде відповідати завданням кримінального провадження, та не порушить інтереси та права сторін кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, суд визнає винуватими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відкритому заволодінні чужим майном (грабіж) поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
При обранні покарання ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином, дані про його особу, згідно який ОСОБА_35 не працює, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немає, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Обставин, що пом'якшують та/або обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог статей 66, 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні покарання ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином; дані про його особу, згідно яких ОСОБА_4 не працює, не одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Обставин, що пом'якшують та/або обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до вимог статей 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи дані про осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відсутність як пом'якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин, матеріальних шкоди, тяжких наслідків, але ураховуючи спосіб вчинення злочину, який свідчить про суспільну небезпеку, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.
Ураховуючи, що обвинувачені вчинили злочин до 20.06.2017р. і до них продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21.06.2017р., то час їх попереднього ув'язнення з 21.04.2015 року по дати зміни запобіжного заходу, підлягає зарахуванню у строк покарання відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції закону № України №838-VII від 21.11.2015 року, а саме з розрахунку за 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Процесуальні випрати по справі відсутні. Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Підстав для обрання, або продовження дії запобіжного заходу відносно обвинувачених суд не вбачає, враховуючи вищезазначені розрахунки.
Керуючись статтями 370, 371, ч.2 ст. 373, ст. ст. 374, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 5 (п'ять) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обчислювати з 17.04.2020року.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення з 21.04.2015 року по 20.03.2019р., відповідно до правил ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VII від 21.11.2015 року, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення з 21.04.2015 року по 01.02.2019р., відповідно до правил ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VII від 21.11.2015 року, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що повністю відбули призначене судом покарання.
Речовий доказ - чорний шкіряний портфель, який переданий ОСОБА_17 , залишити йому ж за належністю.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його оголошення, обвинуваченими - з дня отримання його копії.
Відповідно до частин 3 і 6 ст.376 КПК України роз'яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і подання на нього письмових зауважень, а також отримання копії вироку, із її врученням обвинуваченим негайно після оголошення.
Суддя ОСОБА_1