14 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/15585/19
Провадження № 12-26гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 910/15585/19
за касаційною скаргою Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 січня 2020 року
за позовом Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
до Запорізької обласної державної адміністрації,
про визнання незаконною бездіяльності з погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2019 року Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконною бездіяльності з погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем приписів Земельного кодексу України щодо заборони витребовувати додаткові матеріали та документи, не включені до складу технічної документації із землеустрою, що призвело до бездіяльності у вирішенні питання надання висновків про погодження або відмови у погодженні документації із землеустрою.
У зв'язку з цим позивач просив:
- визнати незаконною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації з розгляду технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної форми власності площею 1,6288 га, кадастровий номер 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;
- зобов'язати Запорізьку обласну державну адміністрацію розглянути клопотання про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної форми власності площею 1,6288 га, кадастровий номер 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», у порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11 листопада 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшовши висновку, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так як розгляд питання щодо погодження або відмови в погодженні технічної документації із землеустрою є процедурним питанням, а не питанням про права. Суд зазначив, що вимога про надання додаткових матеріалів є порушенням процедури погодження та затвердження документації із землеустрою. Такий спір не пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (Запорізька обласна державна адміністрація) який здійснює у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 9 січня 2020 року, змінивши мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, вказав, що відповідно до статті 21 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що спір в частині позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача не пов'язаний з питанням щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (Запорізької обласної державної адміністрації), який здійснює у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою, і тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач є постійним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014, а вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути клопотання про погодження технічної документації із землеустрою є не вимогою про оскарження рішення органу розпорядження землею, а є вимогою про захист майнового права на конкретну земельну ділянку. Тобто оскаржується не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, а захищається реалізація права на земельну ділянку, що вже перебуває у користуванні позивача.
Апеляційний суд вказав, що підстав для визначення спору як адміністративного в частині позовних вимог щодо зобов'язання Запорізької обласної державної адміністрації розглянути клопотання про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не вбачається, оскільки у цьому випадку існують особливості набуття земельної ділянки у власність/користування, позаяк спірна земельна ділянка вже перебуває у правомірному користуванні позивача. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 січня 2020 року, Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та направити позовну заяву до суду першої інстанції для розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині поєднання позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності Запорізької обласної державної адміністрації як органу державної влади, що здійснює повноваження власника землі державної форми власності, яка виражена в порушенні як строків так і порядку погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме -розглянути клопотання про погодження технічної документації по спірній земельній ділянці, позивач керувався їх нерозривністю.
Скаржник зазначив, що позовні вимоги у цій справі нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного і того ж майна (земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача та на яку отримано дозвіл на поділ), та направлені на вирішення спору, що ставить на меті зобов'язати орган державної влади, що здійснює повноваження власника землі державної форми власності, виконати певні дії.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», а ухвалою від 30 березня 2020 року передав справу разом із вказаною касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частинишостої статті 302 ГПК України, оскільки скаржник оскаржує рішення з підстав порушення правил юрисдикції.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Оскільки Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 січня 2020 року у справі № 910/15585/19 з підстав порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції, а висновок Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції спору у подібних правовідносинах відсутній, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Водночас згідно з частиною п'ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Передаючи дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Однак, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п'ятою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятої статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не виклав в ухвалі яку саме виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, містить ця справа.
Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи, що предметом перевірки у цьому випадку є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі, тобто судове рішення, якими розгляд справи не закінчено, справу може бути розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Оскільки за змістом частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату і місце розгляду своєї справи, копії цієї ухвали підлягають направленню учасникам справи до відома.
Ураховуючи наведене, керуючись статтями 8, 9, 234, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду справу № 910/15585/19 за касаційною скаргою Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 січня 2020 року.
2. Призначити справу № 910/15585/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 26 травня 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати скаржнику та іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. В. Бакуліна
Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв
Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
М. І. Гриців О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима В. В. Пророк
В. І. Данішевська Л. І. Рогач
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська