Ухвала
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 232/3672/12
провадження № 61-5743ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року у складі судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Вінницька міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, про виділ в натурі частки будинковолодіння, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна із спільної часткової власності,
Короткий зміст заявлених вимог
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області з листопада
2012 року перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Вінницька міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, про виділ в натурі частки будинковолодіння, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна зі спільної часткової власності.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Заборонено
ОСОБА_1 проводити будівельні роботи у будинковолодінні АДРЕСА_1 (після зміни назви -
АДРЕСА_2 .
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок Вінницького міського суду Вінницької області грошові кошти у сумі 14 5078 грн.
20 грудня 2019 року у судовому засіданні ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про зміну заходів забезпечення позову, зокрема просила заборонити проводити самочинне будівництво в будинковолодінні АДРЕСА_2 , за виключенням проведення ремонтних та відновлювальних робіт у житловому будинку літ. «А» та прибудові незакінченого будівництва літ. «А1».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
Клопотання ОСОБА_3 про зміну способу забезпечення позову задоволено частково. Змінено спосіб забезпечення позову, застосований ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року.
Заборону ОСОБА_1 проводити будівельні роботи в будинковолодінні АДРЕСА_1 змінено на заборону проведення самочинного будівництва (будівництва без відповідних дозвільних документів, передбачених чинним законодавством) в садибі за АДРЕСА_2 . Заборона не стосується проведення ремонтних та відновлювальних робіт у житловому будинку, позначеному на плані під літерою «А» та у прибудові, позначеній на плані під літерою «А-1».
Частково задовольняючи клопотання ОСОБА_3 про зміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що зміна заходів забезпечення позову є доцільною з огляду на предмет спору, тривалий розгляд справи, незадовільний стан будинку і необхідність проведення у ньому ремонту.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні клопотання
ОСОБА_3 про зміну заходів забезпечення позову та задовольнити клопотання заявника про зустрічне забезпечення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що зміна заходів забезпечення позову відбулася за ініціативою суду, а не за клопотанням ОСОБА_3 , чим порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про те, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року ухвалена з дотриманням норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в частині відмови у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову, відмовлено.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом частини першої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, урахувавши, що з моменту застосування заходів забезпечення позову минуло більше шести років, спірне будинковолодіння перебуває у незадовільному стані і потребує ремонту, дійшов обгрунтованого висновку про доцільність зміни заходу забезпечення позову на менш обтяжливий.
Посилання заявника на те, що зміна заходів забезпечення позову відбулася за ініціативою суду, чим порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства є безпідставними, оскільки діючи в межах наданих процесуальним законом повноважень, суд сприяв сторонам у реалізації ними прав передбачених чинним ЦПК України роз'яснивши сторонам право та доцільність подання до суду заяви про зміну заходів забезпечення позову. Даним правом скористався представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про що подав відповідну заяву 20 грудня 2019 року.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень не впливають. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року ухвалені з дотриманням норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Вінницька міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, про виділ в натурі частки будинковолодіння, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна із спільної часткової власності, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак