Ухвала
Іменем України
17 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 274/4971/17
провадження № 61-6653ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2020 року у складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування будинком АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його брат ОСОБА_2 подарував йому зазначений будинок. У цьому будинку зареєстрована ОСОБА_1 , яка п'ять років у ньому не проживає. Проте, цей факт не дозволяє на власний розсуд розпорядитися належним йому майном, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила визнати недійсними договори дарування 90/100 та 10/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1 , за № 394, 395 відповідно, посвідчені 03 вересня 2016 року приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчуком В. А.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначала, що її батько - ОСОБА_2 набув у порядку спадкування право власності на вищевказаний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Право на спадкування за законом має вона та її мати, дружина померлого - ОСОБА_3 23 грудня 2017 року їй було передано лист суду, з якого вона дізналась про розгляд справи про визнання її такою, що втратила право користування житлом та про те, що 03 вересня 2016 року батько подарував 90/100 та 10/100 будинку своєму брату - ОСОБА_2 . Вважає, що договори дарування укладені батьком під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах, внаслідок яких він втратив єдине житло. Зокрема, вказала, що оспорювані правочини батько вчинив під час курсу лікування діагностованої йому онкологічної хвороби, що було вимушеним кроком з його сторони, усвідомленим задля порятунку життя. Також вказала, що батько позичав у брата гроші на лікування, а останній прагнув гарантованого покриття боргу без ризиків для себе на випадок смерті брата за рахунок нерухомого майна. Тому вважає, що оспорювані нею правочини мають забезпечувальний характер виконання основного зобов'язання - позики, а відтак є удаваними.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року провадження у справі за первісним позовом закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 від позову.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 у квітні 2020 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Отже, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірному будинку після укладення договору дарування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 . Останній є братом відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до договорів дарування від 03 вересня 2016 року ОСОБА_2 безоплатно передав у власність (подарував), а ОСОБА_2 прийняв у власність (дарунок) 10/100 та 90/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 , розташовані на не приватизованій земельній ділянці.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
09 січня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини.
Відповідно довідки до акта огляду МСЕК від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 20 вересня2016 року, загальне захворювання, інвалідність встановлена строком до 01 жовтня 2018 року.
Останній з 15 серпня 2016 взятий на облік Житомирського обласного онкологічного диспансеру з діагнозом С11.9.
16 серпня 2016 року ОСОБА_2 проведено мультизрізову комп'ютерну томографію, встановлено, що на момент огляду вогнищевих змін головного мозку не виявлено. Встановлено КТ - ознаки Са носоглотки, з деструкцією тіла основної кістки, ската потиличної кістки передньої напівдуги С7 хребця. Аденопатія верхніх та середніх яремних л/вузлів.
ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції надано копії записів та копії чеків, у яких зазначені суми, які витрачалися як на лікування покійного ОСОБА_2 та на його особисті потреби.
Згідно копії заповіту від 18 серпня 2016 року, складеного в с. Велика П'ятигірка Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося він заповів ОСОБА_2 .
Встановивши, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, як саме незадовільний стан здоров'я ОСОБА_2 та його несприятливе матеріальне становище могли бути усунені чи покращені в результаті укладення договору дарування спірного жилого будинку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку що наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України.
Посилання заявника на невідповідність оскаржуваних рішень правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі були суттєво відмінні від справи № 274/4971/17 обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо оцінки доказів зібраних у справі, проте такі не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частиною шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик