Ухвала
Іменем України
17 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 727/12960/19
провадження № 61-6578ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 26 грудня 2019 року відкрив провадження у даній справі.
Не погодившись з указаною ухвалою фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Штогрін В. С., подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2019 року, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого визначення належної юрисдикції (підсудності) за правилами статті 31 ЦПК України.
Апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Штогрін В. С., мотивована тим, що при відкритті провадження у справі суд першої інстанції допустив порушення правил територіальної підсудності, оскільки ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому зазначений спір підлягає розгляду у Рівненському міському суді Рівненської області.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Штогрін В. С., задовольнив частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2019 року скасував та направив справу на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області за встановленою підсудністю.
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак вона за вказаною адресою не проживає. Фактично ОСОБА_2 перебуває та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що відповідач умисно вводить судові інстанції в оману, зловживаючи наданими чинним законодавством України процесуальними правами. Оскільки відповідач фактично перебуває у м. Чернівці, тому позовна заява була подана з дотриманням норм процесуального законодавства щодо територіальної підсудності. Апеляційним судом невірно застосовано норму процесуального права щодо визначення підсудності, а саме, статті 27 ЦПК України.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За правилами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною восьмою статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Судом встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики на загальну суму 5 103 260 грн.
В розписках про отримання грошових коштів, які знаходяться в матеріалах справи, не визначено місце виконання зобов'язання.
Згідно з копією паспорту ОСОБА_2 , остання з 17 квітня 2019 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З електронного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 взята на облік як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційний суд встановивши, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний позов відповідно до вимог статті 27 ЦПК України підсудний Рівненському міському суду Рівненської області.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки оскаржувана постанова Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко