15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 204/4509/15
провадження № 61-7155 ск 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 584 413,42 грн.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 584 413,42 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року залишено без задоволення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня2019 року відмовлено у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року.
11 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що заявник пропустила строк на подання апеляційної скарги, оскільки оскаржувала ухвалу суду першої інстанції про відмову в скасуванні заочного рішення та ухвали суду апеляційної інстанції щодо повернення її апеляційної скарги на дану ухвалу суду. А тому Дніпровський апеляційний суд, постановляючи ухвалу від 11 вересня 2019 року, не врахував дані обставини та необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за її скаргою у зв'язку із пропуском встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та відсутністю поважних причини для поновлення відповідного строку. У зв'язку із цим, на думку заявника, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та має бути скасована.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішення питання про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід здійснювати, враховуючи вимоги ЦПК України в редакції до 08 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 25 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 25 листопада 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Копію даної ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 отримала 25 березня 2020 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.
На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надіслав матеріали на усунення недоліків.
Дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, Дніпропетровський апеляційний суд в ухвалі від 11 вересня 2019 року виходив із того, що наведені заявником апеляційної скарги причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а саме, оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетрвська від 10 грудня 2018 року про відмову у скасуванні заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року, та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року про повернення апеляційної скарги на дану ухвалу суду, не є підставами, які б унеможливлювали подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на заочне рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року, у встановлений ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) строк.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленими судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.
Дніпровським апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі встановлено, що в липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 584 413,42 грн.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 584 413,42 грн та судовий збір у сумі 3 654,00 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року залишено без задоволення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
14 червня 2019 року ОСОБА_1 поадала апеляційну скаргу на заочне рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідно надано заявнику строк на усунення недоліків її апеляційної скарги, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання документу на підтвердження сплати судового збору в установленому розмірі.
Відповідно до частини другої-четвертої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції, представником ОСОБА_1 надано до Дніпровського апеляційного суду докази оплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Дане клопотання обгрунтовано необхідністю доступу заявника до правосуддя та зазначено про те, що відповідач ОСОБА_1 оскаржувала ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року, якою її заяву про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення. В подальшому, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на дану ухвалу суду та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року її скаргу було повернуто скаржнику на підставі статті 353 ЦПК України. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, та ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року їй було відмовлено у відкритті касаційного провадження. Ухвалу суду касаційної інстанції ОСОБА_1 отримала лише 06 червня 2019 року. У зв'язку із зазначеними обставинами заявник вважає, що перебіг строку на апеляційне оскарження заочного рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року починається з 07 червня 2019 року.
Відповідно до пункту 13розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 287 ЦПК України та частини четвертої статті 231 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Отже, відповідач ОСОБА_1 мала право, зокрема, на подання апеляційної скарги на заочне рішенння Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року, у строки, передбачені ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року для подання апеляційної скарги на рішення суду після постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об'єктивно могли бути непереборними (тобто не залежали від волевиявлення особи), або пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, які об'єктивно унеможливлювали або ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Обставини, які були зазначені представником ОСОБА_1 , як підстави поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги (після постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення), не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження (подання апеляційної скарги) заочного рішення суду, оскільки зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони відповідача, яка всупереч нормам ЦПК України оскаржувала в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 10 грудня 2018 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а не заочне рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З наведених вище підстав, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач ОСОБА_1 після постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення її заяви про перегляд заочного рішення без задоволення 10 грудня 2018 року не була обтяжена обставинами, які б об'єктивно унеможливлювали подання нею (або її представником) у встановлений ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) строк, апеляційної скарги на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року,
Зазначені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у касаційній скарзі аргументи Верховний Суд вважає необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності даної ухвали.
У відповідності до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
В. С. Жданова
В. О. Кузнєцов