16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 754/763/20
провадження № 61-5854ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на обов'язкову частку спадщини та поділ спадщини та визнання права власності на спадщину,
ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про визнання заповіту частково недійсним та визнання права на обов'язкову частку спадщини, поділ спадщини та визнання права власності на спадщину.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року - повернуто оскільки вона не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
25 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що у резолютивній частині ухвали Деснянського районного суду м. Києва про відкриття провадження від 24 січня 2020 року зазначено, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині порушення правил підсудності відповідно до статтей 354-356 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою про відкриття провадження апеляційну скаргу заявником подано на підставі пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України. Заявник вважає, що рішення суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки прийнята з порушення норм процесуального права та порушенням принципу змагальності сторін в цивільному процесі, принципу справедливості судового розгляду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», в якому пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено, що в свою чергу звужує та обмежує права учасників справи.
Заявник подав апеляційну скаргу протягом строку на апеляційне оскарження, тому його права, як учасника судового процесу не можуть бути обмежені.
У касаційній скарзі, мотивуючи порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявник посилається на неврахування висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 757/53714/19 та у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 752/8928/17.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ згідно з яким було внесено зміни до статті 353 ЦПК України, в якій пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у видачі судового наказу; 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; 6) повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) відмови у відкритті провадження у справі; 9) передачі справи на розгляд іншого суду; 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 11) затвердження мирової угоди; 12) призначення експертизи; 13) визначення розміру судових витрат; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позову (заяви) без розгляду; 17) окрема ухвала; 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 20) відмови ухвалити додаткове рішення; 21) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 22) повернення заяви про перегляд заочного рішення; 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 35) примусового проникнення до житла; 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу; 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.
Отже, стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, оскільки оскарження такої ухвали не допускається окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є лише незгодою заявника з його змістом.
Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої, частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на обов'язкову частку спадщини та поділ спадщини та визнання права власності на спадщину відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко