14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 296/4934/18
провадження № 61-5705ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. Лятошинського Житомирської міської ради, третя особа - директор комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. Лятошинського Житомирської міської ради Чудовська В. Д., про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування спричиненої моральної шкоди,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. Лятошинського Житомирської міської ради, третя особа - директор комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. Лятошинського Житомирської міської ради Чудовська В. Д., у якому просила поновити строк на оскарження наказу №56-к від 06.11.2017 «Про винесення догани викл. ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ №56-к від 06.11.2017 «Про винесення догани викл. ОСОБА_1 »; поновити строк на оскарження наказу № 4-к від 25.01.2018 «Про винесення догани викл. ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ № 4-к від 25.01.2018 «Про винесення догани викл. ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ №18-к від 26.04.2018 «Про звільнення викл. ОСОБА_1 » з посади викладача по класу музично-теоретичних дисциплін 26 квітня 2018 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 з 27.04.2018 на роботі в комунальному початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі №1 ім. Б.М. Лятошинського Житомирської міської ради на посаді викладача по класу музично-теоретичних дисциплін; рішення про поновлення на роботі допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, до дня постановления рішення судом про поновлення на роботі, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 із розрахунку 243 грн 30 коп. за один робочий день, без врахування податків і обов'язкових платежів; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
24 березня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) продається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Враховуючи, що предметом спору заявленого позову окрім вимог майнового характеру (стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн), пред'явлено також три вимоги немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу №56-к від 06.11.2017р.; визнання незаконним та скасування наказу № 4-к від 25.01.2018р.; визнання незаконним та скасування наказу №18-к від 26.04.2018р.), частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи викладене, заявник має сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру та три вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 5 638 грн 40 коп.
Згідно з квитанцією № 0.0.1656510030.1 від 20 березня 2020 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2 819 грн 20 коп.
Таким чином, заявник має доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 819 грн 20 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA678999980000031219207026007, код класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 рокузалишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська