Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 2-363/10
провадження № 61-31689св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю, Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколаєва Юлія Володимирівна,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Прядкіна О. В., Пилипчук Л. І.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Автозаводський ВДВС) Ніколаєвої Ю. В.
Заявник обґрунтовувала вимоги скарги тим, що у провадженні Автозаводського ВДВС перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошових коштів. 19 червня 2017 року вона отримала постанову головного державного виконавця Автозаводського ВДВС від 06 червня 2017 року про призначення спеціаліста (експерта) для участі у виконавчому провадженні. Зазначеною постановою спеціалістом (експертом) призначено суб'єкта господарювання - Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Оскільки державним виконавцем не було визначено конкретного спеціаліста (експерта) - фізичну особу, вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Суб'єкт оскарження заперечував щодо задоволення скарги, вважав її необґрунтованою та такою, у задоволенні якої необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову головного державного Автозаводського ВДВС Ніколаєвої Ю. В. про призначення спеціаліста (експерта) для участі у виконавчому провадженні від 06 червня 2017 року. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка, будучи юридичною особою, не відповідає ознакам експерта, визначеним частиною другою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», тому не може бути попереджений про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження. Наданий суду першої інстанції екземпляр постанови містить відмітку про ознайомлення з текстом постанови ОСОБА_4 від імені Полтавського художнього музею (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка, тоді як копія примірника постанови, яка направлялася на адресу боржника ОСОБА_1 , не містить підпису ОСОБА_4 . Беручи до уваги те, що оскаржувана постанова не конкретизована та допускає неоднозначне тлумачення, а також не відповідає вимогам Закону України
«Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги та скасував зазначену постанову.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року апеляційні скарги Автозаводського ВДВС та ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2017 року у частині задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Автозаводського ВДВСНіколаєвої Ю. В. про призначення спеціаліста (експерта) для участі у виконавчому провадженні від 06 червня 2017 року скасовано. Постановлено у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, керувався тим, що згідно з Переліком державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей, затвердженого наказом Міністерства культури України 31 березня 2017 року № 267, Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка є закладом культури, якому надано право проведення державної експертизи предметів образотворчого мистецтва. У постанові старшого державного виконавця від 06 червня 2017 року про призначення експерта (спеціаліста) Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка міститься перелік питань, на які необхідно надати відповідь, а саме: встановити культурну та історичну цінність всіх описаних та арештованих позицій, зазначених у мотивувальній частині постанови; встановити релігійну цінність картини «Икона» Умиление», 2015 рік, без рамки; надати висновок щодо вартості кожного описаного та арештованого об'єкта. Також у постанові зазначено про те, що спеціалістів (експертів) Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження. Крім цього, зазначено про направлення її копії боржнику ОСОБА_1 . На виконання зазначеної постанови державна експертиза проводилася експертною комісією у складі директора Полтавського художнього музею (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка - ОСОБА_6., заступника директора з наукової роботи ОСОБА_4., художника-реставратора ОСОБА_7, що відповідає Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», Порядку проведення державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2003 року № 1343, наказу Міністерства культури України від 11 вересня 2014 року № 744 «Про затвердження переліку державних установ, заходів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей» та містить підписи членів експертної комісії.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв'язку у листопаді 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року, залишити в силі ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2017 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень Закону України «Про виконавче провадження». Заявник зазначила, що Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка, будучи юридичною особою, не відповідає ознакам експерта (як фізичної особи), визначеним частиною другою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім цього, державний виконавець попередила Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, однак таке попередження мало бути зроблено конкретному експерту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Автозаводський ВДВС просив залишити її без задоволення з підстав необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу призначено до розгляду у судовому порядку.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні в Автозаводському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 27755681 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу.
Рішення судів за зведеним виконавчим провадженням у повному обсязі не виконано.
06 червня 2017 року постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Ніколаєвої Ю. В. призначено спеціаліста (експерта) для участі у виконавчому провадженні, яким визначено Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка, якому надається право на проведення державної/експертизи культурних цінностей (пункт 8 «Предмети образотворчого мистецтва»), що затверджено наказом Міністерства культури України від 11 вересня 2014 року № 744, спеціалістом (експертом) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 26 квітня 2011 року № 2-363 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 519 388, 00 грн.
Зобов'язано Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи ОСОБА_5 встановити культурну та історичну цінність всіх описаних та арештованих позицій; встановити релігійну цінність картини «Икона» Умиление», 2015 рік, без рамки; надати висновок щодо вартості кожного описаного та арештованого об'єкта.
Попереджено спеціалістів (експертів) Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження.
Копія зазначеної постанови направлена боржнику ОСОБА_1 14 червня 2017 року.
На виконання оспорюваної постанови державна експертиза проводилася експертною комісією у складі директора Полтавського художнього музею (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка - ОСОБА_6., заступника директора з наукової роботи ОСОБА_4., художника-реставратора ОСОБА_7
Згідно з Переліком державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей, затвердженого Наказом Міністерства культури України 31 березня 2017 року № 267, Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка є закладом культури, якому надано право проведення державної експертизи предметів образотворчого мистецтва.
Оцінка аргументів касаційної скарги
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 383 ЦПК України 2004 року).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 20 Закону України
«Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.
Таким чином, з урахуванням наведеної норми, експертом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.
Відповідно до наведених положень висновок має бути складений спеціалістом у відповідній галузі. При цьому, відповідно до статті 20 Закону України
«Про виконавче провадження» не встановлено жодних обмежень щодо того, що такий спеціаліст або експерт не може працювати у відповідному закладі або установі.
Спеціаліст або експерт, який призначається державним виконавцем відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», може перебувати у трудових відносинах із відповідними установами, які відповідно до наказу Міністерства культури України мають право на проведення таких експертиз.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до Переліку державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей, затвердженого наказом Міністерства культури України 31 березня 2017 року № 267, Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка є закладом культури, якому надано право проведення державної експертизи предметів образотворчого мистецтва.
Таким чином, державний виконавець вправі був визначити установу, яка, своєю чергою, призначила спеціалістів, які уповноважені були скласти висновок з переліку питань, які поставлені на вирішення державним виконавцем, а тому відсутні підстави стверджувати, що у його діях суб'єкта оскарження наявні ознаки протиправності.
Отже, враховуючи, що заявник не довела і апеляційний суд не встановив, що відповідно до наведених положень Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка не мав права визначити спеціалістів з кола своїх співробітників для вирішення питань, що покладені на них оскаржуваною постановою, висновок апеляційного суду про необхідність відмови у задоволенні скарги у цій частині є обґрунтованим.
Верховний Суд погоджується із оспорюваним рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду скарги встановлено, що Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка мав відповідні повноваження на проведення відповідного дослідження, а його спеціалістів (експертів) попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження.
Аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до статті 400 ЦПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Щодо заяви ОСОБА_1 про закриття провадження
ОСОБА_1 у лютому 2019 року надано до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження без зазначення підстави такої процесуальної дії.
У зв'язку із зазначеним Верховним Судом на адресу заявниці надсилалися листи із роз'ясненнями щодо наслідків закриття касаційного провадження та вимогою підтвердити або спростувати наміри закриття касаційного провадження.
На день розгляду зазначеної касаційної скарги жодних підтверджень або спростувань від заявниці не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
Водночас, у заяві ОСОБА_1 не зазначені підстави закриття провадження, не зазначено про відмову від касаційної скарги, що виключає можливість задоволення її заяви про закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття касаційного провадженнявідмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко