Ухвала
16 квітня 2020 року
м. Київ
провадження № 61-49вп20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім,
02 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява
ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Заява мотивована тим, що у квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 25 квітня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Брянківського міського управління юстиції від 17 квітня 2007 року, актовий запис № 55.
З травня 2016 року заявник зареєстрована та проживає на території Республіки Білорусь, де виховує їхню спільну дочку - ОСОБА_3 .
Вона має на меті отримати дозвіл батька на тимчасовий виїзд дитини за межі Республіки Білорусь, виготовити дитині паспорт для виїзду за кордон та отримати ОСОБА_3 паспорт громадянина Республіки Білорусь, проте з травня 2015 року їй не вдається знайти ОСОБА_2 , оскільки його останнє відоме місце проживання знаходиться в районі проведення антитерористичної операції.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з указаною заявою, в якій просила визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Відповідно до частини першої статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 , надісланої Верховному Суду, вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином України, його останнім відомим місцем проживання (відповідно до заяви ОСОБА_1 ) є
АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 є громадянкою України і зареєстрована та проживає у Республіці Білорусь, за адресою:
АДРЕСА_2 .
Частиною першою статті 1 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (в редакції від 02 вересня
2014 року) передбачено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 змінено територіальну підсудність справ Брянківського міського суду Луганської області та визначено її Лисичанському міському суду Луганської області.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім підлягає поверненню останній для пред'явлення її до належного суду за останнім відомим місцем проживання відповідача, яким відповідно до зазначеного розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 є Лисичанський міський суд Луганської області.
Керуючись статтями 23, 260 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, повернути ОСОБА_1 для пред'явлення до належного суду першої інстанцї.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта
