Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 487/4332/16-ц
провадження № 61-42581св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Генеральна прокуратура України, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Херсонського міського суду Херсонської області в складі судді Дорошинської В. Е. від 27 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області в складі колегії суддів Радченка С. В., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А. від 25 липня 2018 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відносно нього у перших числах (точна дата невідома) грудня 2011 року УБОЗ Миколаївської області було заведено незаконну оперативно-розшукову справу № 201101161 та розпочато проведення незаконних оперативно-розшукових дій, які порушили його права як людини та громадянина; 23 грудня 2011 року заступником генерального прокурора України було порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 368 КК України за № 49-3366 (№ 212/7180/12); 27 грудня 2011 року, він був підданий особистому обшуку, працівниками УБОЗ Миколаївської області; постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 від 28 січня 2011 року обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд; 05 січня 2012 року позивача було викликано до Генеральної прокуратури України м. Київ, де було пред'явлено обвинувачення; 10 січня 2012 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України був накладений арешт на все майно. 28 лютого 2012 року за поданням Генеральної прокуратури України рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивач був відсторонений від займаної посади судді Миколаївського районного суду Миколаївської області. 21 березня 2012 року органами досудового слідства проведено повторний незаконний обшук робочого кабінету позивача в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області. Вироком Суворовського районного суду м. Херсон від 19 січня 2015 року по справі № 2120/7180/12 позивача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади в судових та державних органах строком на 1 рік; за частиною третьою статті 368 КК України виправдано за відсутністю події злочину. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2015 року вирок Суворовського районного суду м. Херсон від 19 січня 2015 року в частині визнання винним позивача у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України скасовано, за відсутністю складу злочину, провадження в цій частині закрито. Запобіжний захід відносно позивача у вигляді підписки про невиїзд також скасовано. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року ухвала апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2015 року залишена без змін.
Посилаючись на зазначені обставини та на право на відшкодування шкоди, завданої на підставі незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного захисту підписку про невиїзд, на підставі статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 просив відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету завдану йому майнову шкоду в розмірі 49 042,65 грн та моральну шкоду в розмірі 800 000 грн, яку він обґрунтовує тим, що в результаті незаконного засудження за злочин він зазнав великих моральних страждань, зневірився в правоохоронних органах та судовій системі. У нього значно погіршилося здоров'я, з'явилися соматичні захворювання. Він весь час перебування під кримінальним переслідуванням намагався привернути увагу суспільства на те, що він є чесною та порядною людиною, змушений був виправдовуватися та доводити свою невинуватість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за бюджетною програмою в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що проводили оперативно-розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49 042,65 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 800 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач безпідставно перебував під слідством та судом в статусі підозрюваного і обвинуваченого в період з 23 грудня 2011 року по 24 лютого 2016 року, а тому завдана майнова та моральна шкода підлягають відшкодуванню, в порядку та в розмірах, що визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 25 липня 2018 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року Державна казначейська служба Україна подала касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 25 липня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій невірно визначено розмір відшкодування моральної шкоди у зв'язку із тим, що при обрахунку відшкодування завданої моральної шкоди необхідно виходити із розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1 600 грн, як про це зазначено в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, посилаючись на те, що в рішенні відсутнє обґрунтування розміру моральної шкоди та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсного понесення ОСОБА_1 витрат на юридичну допомогу, а також відшкодування таких сум за рахунок коштів державного бюджету є безпідставним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 487/4332/16-ц з Херсонського міського суду Херсонської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що у грудні 2011 року УБОЗ Миколаївської області було заведено відносно ОСОБА_1 оперативно-розшукову справу № 201101161 та розпочато проведення оперативно-розшукових дій.
23 грудня 2011 року заступником генерального прокурора України Блажієвським Є. М. стосовно позивача було порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 368 КК України за № 49-3366.
27 грудня 2011 року позивач був підданий особистому обшуку, працівниками УБОЗ Миколаївської області, на території подвір'я Миколаївського районного суду Миколаївської області. Указане підтверджено протоколом особистого обшуку від 27 грудня 2011 року.
27 грудня 2011 року працівниками УБОЗ Миколаївської області з 17 год 10 хв. до 22 год. проводили обшук квартири АДРЕСА_1 , у якій позивач мешкає, в присутності його дружини та малолітнього сина. Указане підтверджено протоколом обшуку від 27 грудня 2011 року.
27 грудня 2011 року органами досудового слідства був проведений обшук робочого кабінету № 7 позивача у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області, що підтверджується протоколом обшуку.
Постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 від 28 січня 2011 року відносно позивача обраний запобіжний засіб у вигляді підписки про невиїзд.
05 січня 2012 року позивача було викликано до Генеральної прокуратури України, де було пред'явлено обвинувачення.
10 січня 2012 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України був накладений арештна все майно позивача, рухоме та нерухоме.
28 лютого 2012 року за поданням Генеральної прокуратури України рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивач був відсторонений від займаної посади судді Миколаївського районного суду Миколаївської області.
21 березня 2012 року органами досудового слідства проведено повторний обшук робочого кабінету позивача в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області.
Вироком Суворовського районного суду м. Херсон від 19 січня 2015 року по справ № 2120/7180/12 позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади в судових та державних органах строком на 1 рік; за частиною третьою статті 368 КК України виправдано за відсутністю події злочину.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2015 року по справі № 2120\7180/12 на вирок Суворовського районного суду м. Херсон від 19 січня 2015 року в частині визнання винним позивача у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, скасовано, за відсутністю складу злочину, провадження в цій справі закрито. Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд також скасовано.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року ухвала апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2015 року залишена без змін.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 25 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 1 та 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вирішуючи питання розміру моральної шкоди суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що її розмір за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством і судом необхідно визначити, приймаючи за розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи в суді, встановлений законом України «Про державний бюджет на 2018 рік», 3 723 грн.
При цьому, суди врахували факти, що позивач був відсторонений від займаної посади, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації, та з урахуванням принципу розумності та справедливості правильно визначили таке відшкодування в розмірі 800 000 грн.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України Закону закріплюють, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно пункту 10 Положення про застосування Закону до сум, сплачених громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної скарги і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної ради.
Суди попередніх інстанцій також дійшли обґрунтованого висновку про відшкодування сплачених позивачем сум в загальному розмірі 49 042,65 грн, які складаються із витрат, що пов'язані з отриманням юридичної допомоги, з метою захисту від обвинувачення та придбання проїзних документів для відвідувань прокуратури і суду під час кримінального провадження. Зазначене підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні статей 77-78 ЦПК України, та яким судами надана належна оцінка (стаття 89 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про те, що при обрахунку відшкодування завданої моральної шкоди необхідно виходити із розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1 600 грн, як про це зазначено в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є безпідставними, з огляду на таке.
Так, предметом у даній справі є стягнення відшкодування в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а не будь-яких виплат в порядку оплати праці, частина третя розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», отже вказаний закон свою дію на спірні правовідносини не поширює.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 25 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун