Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 750/12198/18
провадження № 61-11366св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Військова частина НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 суму завданої шкоди у розмірі 185 236,97 грн.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у цій військовій частині на різних посадах, в тому числі на посаді сержанта з матеріального забезпечення 1 роти охорони. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2018 року №142 відповідача звільнено з військової служби в запас. Актом проведення службового розслідування щодо з'ясування причин та передумов, які привели до втрати військового майна першої роти охорони військової частини НОМЕР_1 виявлено нестачу військового майна по інженерній, речовій та КЕС службах. Шкода заподіяна відповідачем внаслідок недбалого та безвідповідального ставлення до виконання своїх службових обов'язків та військової служби, підлягає відшкодуванню згідно з Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР. Оскільки на момент виключення відповідача зі списків особового складу та остаточного розрахунку у зв'язку із звільненням на відшкодування наведеної заборгованості з грошового забезпечення відповідача було утримано 4730 грн, то залишок невідшкодованої ОСОБА_1 суми збитків складає 185 236,97 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що викладені в акті проведення службового розслідування відносно того, що ОСОБА_1 своїми діями спричинив пряму дійсну шкоду державі, здійснені на припущеннях. Окрім цього, відсутні докази, які саме матеріальні цінності були прийняті відповідачем при вступі на посаду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 січня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди закрито. Роз'яснено Військовій частині НОМЕР_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду від 23 січня 2019 року, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження, чим порушено норми процесуального права.
Аргументи інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду та 09 липня 2019 року передано судді доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судом правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палата Верховного Суду від 28 серпня 2019 року повернуто справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
У даній справі позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи - колишнього військовослужбовця про відшкодування майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.
Суди встановили, що на підставі наказу командира від 05 квітня 2018 року № 206 та рапорту старшини 1 роти охорони № 1401 від 04 квітня 2018 року було проведено службове розслідування по факту нестачі по речовій службі, службі КЕС та інженерній службі, в ході проведення якого було виявлено нестачу військового майна.
За доводами позивача, ОСОБА_1 було втрачено накладні на видачу речового майна, що призвело до втрати речового, КЕС та інженерного майна, яке видавалось військовослужбовцям в АТО, внаслідок чого була заподіяна пряма дійсна шкода державі на загальну суму 155 067,58 грн, а з урахуванням кратності - 189 966,97 грн.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 цього Положення).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц (провадження № 14-481цс18) зроблено висновок, що «у справі, що розглядається, позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи - військовослужбовця про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби. Спірні правовідносини виникли у зв'язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби. З огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».
Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Аргумент касаційної скарги про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2019 року колегія суддів відхиляє з таких мотивів.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження Військова частина НОМЕР_1 посилалась на те, що в зв'язку з особливостями бюджетного процесу вони не мали можливості своєчасно оплатити судовий збір.
Європейський суд з прав людини зауважує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження Чернігівський апеляційний суд від 09 квітня 2019 року обґрунтовано зазначив, що підстави, які стали причиною залишення первісної апеляційної скарги, позивачем усунуто, а саме Військовою частиною НОМЕР_1 надано оригінал платіжного доручення на підтвердження сплати судового збору, а також витяг з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про тимчасове покладення обов'язків командира на капітана ОСОБА_3 , який і підписав апеляційну скаргу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 травня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук