Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 461/4085/18
провадження № 61-11222св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія»,
треті особи: директор Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» Штикало Дмитро Ігорович, Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії «Надра України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року у складі судді Городецької Л. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (далі - ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія»), треті особи: директор ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» Штикало Д. І., Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - ПАТ НАК «Надра України»), про скасування наказу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.
На обґрунтування позову посилалась на те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року у справі № 464/844/16-ц частково задоволено її позовні вимоги до ДП HAK «Надра України» «Західукргеологія» та поновлено на посаді заступника директора з правових питань ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія». Рішення набрало законної сили з 25 січня 2018 року, тобто після його перегляду в апеляційному порядку. Проте директор ДП HAK «Надра України» «Західукргеологія» Штикало Д. І. лише 01 березня 2018 року видав наказ про поновлення її на роботі, у якому вказано про поновлення на посаді не з дати незаконного звільнення - 21 грудня 2015 року, а з 02 березня 2018 року. У наказі зазначив про стягнення середнього заробітку у межах виплат за один місяць. Наказ не містить вказівки на втрату чинності пункту 2 наказу від 20 серпня 2015 року № 122-к та пункту 1.2 наказу від 21 грудня 2015 року № 167-к у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду про визнання їх незаконними та скасування.
З урахуванням наведеного, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 01 березня 2018 року № 17-к, виданий директором ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ОСОБА_2 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », зобов'язати ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» поновити її на посаді заступника директора з правових питань з 21 грудня 2015 року, стягнути з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» середній заробіток за затримку виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року з 28 січня 2017 року до 29 липня 2018 року (останній робочий день перед звільненням за угодою сторін) у розмірі 142 487,16 грн; покласти на директора ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ОСОБА_2 обов'язок покрити шкоду, заподіяну ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» у зв'язку з оплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасувано наказ ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 01 березня 2018 року № 17-к, виданий директором ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ОСОБА_2 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». Зобов'язано ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з правових питань з 21 грудня 2015 року. Стягнуто з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» середній заробіток за затримку виконання рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 січня 2017 року у справі № 464/844/16-ц, з 28 січня 2017 року до 29 липня 2018 року (останній робочий день перед звільненням за угодою сторін), у розмірі 142 487,16 грн. Покладено на директора ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ОСОБА_2 обов'язок покрити шкоду, заподіяну ДА НАК «Надра України» «Західукргеологія» у зв'язку з оплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що директор державного підприємства не виконав рішення суду першої інстанції від 27 січня 2017 року, не видав правильно оформленого наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі та не сплатив середнього заробітку за затримку виконання рішення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року у частині покладення на директора ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» ОСОБА_2 обов'язку покрити шкоду, заподіяну ДП НАК«Надра України» «Західукргеологія» у зв'язку з оплатою працівникові ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не виконав негайно рішення суду першої інстанції від 27 січня 2017 року та не сплатив середній заробіток за затримку виконання рішення за період з 28 січня 2017 року до 29 липня 2018 року. Водночас суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про покладення на третю особу обов'язку покрити шкоду, заподіяну відповідачу у зв'язку з оплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2019 року ДП НАК «Надра України «Західукргеологія» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції від 27 січня 2017 року та додаткове рішення, яким допущено негайне виконання, у частині поновлення позивача на посаді, відповідач отримав лише 20 березня 2017 року. Зазначене рішення не містило дати, з якої необхідно поновити ОСОБА_1 на займаній посаді, не вказувало на необхідність скасування пункту 2 наказу від 20 серпня 2015 року № 122-к та пункту 1.2 наказу від 21 грудня 2015 року № 167-к та внесення змін до штатного розпису (оскільки на момент ухвалення рішення посада, яку раніше займала ОСОБА_1 , була відсутня у штатному розписі). Відповідач звертався до суду із заявою про роз'яснення рішення суду першої інстанції від 27 січня 2017 року, а також 18 та 24 квітня, 25 вересня, 12 жовтня 2017 року, 25 січня та 02 лютого 2018 року надсилав позивачу листи з проханням прибути до ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» для ознайомлення з наказом по поновлення на роботі, 01 червня 2017 року у газеті «Голос України» опублікував оголошення аналогічного змісту. Проте листи, звернення та оголошення позивач проігнорував. Після отримання рішення суду апеляційної інстанції від 25 січня 2018 року відповідач видав наказ від 01 березня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді. Зазначений наказ вручено позивачу під розписку 03 травня 2018 року, проте ОСОБА_1 на підприємство не прибула та до виконання трудових обов'язків не приступила. Зазначає, що позивач не вживала жодних дій, спрямованих на реалізацію свого права приступити до роботи, не зверталася до органів державної виконавчої служби про негайне виконання рішення суду про поновлення її на роботі, а тому вини роботодавця у затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі немає. Крім того, позивач звернулася з позовом поза межами тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У липні 2019 року ПАТ НАК «Надра України» подало письмові пояснення, в яких просило касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані рішення не відповідають.
Суди встановили, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року у справі № 464/844/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП HAK «Надра України» «Західукргеологія». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з правових питань ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія». Стягнуто з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106 099,31 грн. Стягнуто з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі 7 102,10 грн.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року допущено негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах виплат за один місяць.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 25 січня 2018 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними наказів ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 21 грудня 2015 року № 167-к та від 20 серпня 2015 року № 122-к скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.2 наказу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 21 грудня 2015 року № 167-к та пункту 2 наказу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 20 серпня 2015 року № 122-к.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року у частині стягнення з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» недоплаченої заробітної плати у розмірі 7 102,10 грн змінено. Стягнуто з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі 12 261,13 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині рішення залишено без змін.
Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року залишено без змін.
Наказом від 01 березня 2018 року № 17-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасовано пункт 2 наказу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 20 серпня 2015 року № 122-к та пункт 1.2 наказу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» від 21 грудня 2015 року № 167-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з правових питань ДП НАК «Надра України» Західукргеологія» з 02 березня 2018 року. Головного бухгалтера зобов'язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106 099,31 грн.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Обов'язковість рішення суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у необхідності видання наказу про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від подальшого його оскарження.
Виконання рішення вважається закінченим з дати видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є саме невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі після проголошення судового рішення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року набрали законної сили з моменту їх проголошення, а фактично в частині поновлення на роботі були виконані роботодавцем лише 01 березня 2018 року.
У порушення вказаних норм трудового законодавства, а також принципу загальнообов'язковості судового рішення, відповідач не провів негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з правових питань ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія».
З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач допустив порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника.
У зв'язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права в оцінці виконання обов'язків роботодавця та працівника щодо механізму поновлення на роботі є необґрунтованими.
Доводи заявника про те, що ОСОБА_1 не вживала жодних дій з метою виконання рішення суду, зокрема не зверталась до органів державної виконавчої служби із виконавчим листом, не заслуговують на увагу, оскільки саме на роботодавця покладений обов'язок добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі невідкладно після його проголошення.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку у частині обсягу задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за затримку виконання рішення суду першої інстанції від 27 січня 2017 року, а саме за період з 28 січня 2017 року до 29 липня 2018 року (останній робочий день перед звільненням за угодою сторін). Зокрема, суди не звернули уваги, що відповідно до статті 236 КЗпП України період невиконання рішення про поновлення на роботі необхідно відраховувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі та до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, а саме з 28 січня 2017 року до 01 березня 2018 року. Суди також помилково виходили із того, що цей період тривав до звільнення позивача з роботи 29 липня 2018 року з інших підстав.
Оскарження позивачем самого наказу про поновлення на роботі не є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за період після поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Отже, період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі
(з 28 січня 2017 року до 01 березня 2018 року) становить 271 робочий день.
Розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року та становить 383,03 грн.
Таким чином, загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить 103 801,13 грн (271 х 383,03), а не 142 487,16 грн як помилково зазначили суди.
Тому, частково задовольняючи вимоги касаційної скарги, оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі. Зокрема, середній заробіток за затримку виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року необхідно стягнути у розмірі 103 801,13 грн за період з 28 січня 2017 року до 01 березня 2018 року, а не у розмірі та за період, з яких виходили суди попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги щодо пропущення позивачем тримісячного строку на звернення до суду з позовом є безпідставними, оскільки, як встановлено у справі, про видання наказу роботодавця про поновлення на роботі позивач дізналася та отримала його 03 травня 2018 року, а звернулася до суду 04 червня 2018 року, тобто в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Доводів щодо непогодження з рішенням суду першої у незміненій частині та постановою суду апеляційної інстанції у частині вимог щодо зобов'язання ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 21 грудня 2015 року касаційна скарга не містить, а тому Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України не має підстав для перегляду у цій частині рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанцій у частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення підлягають зміні шляхом стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року лише за період з 28 січня 2017 року до 01 березня 2018 року у розмірі 103 801,13 грн, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 02 березня до 29 липня 2018 року задоволенню не підлягають.
У решті рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Заявник за подання апеляційної скарги сплатив 3 205,95 грн судового збору, з яких за оскарження рішення за вимогами майнового характеру - 2 135,30 грн, а за подання касаційної скарги заявник сплатив 4 274,60 грн, з яких за оскарження рішень за вимогами майнового характеру - 2 848,74 грн.
За наслідками касаційного перегляду судових рішень позов у частині вимог майнового характеру задоволено на 72,85 відсотки.
Тому з позивача, яка не звільнена від сплати судового збору, на користь відповідача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору: 579,73 грн - за подання апеляційної скарги, 773,43 грн - за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року у незміненій частині та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року змінити.
Позов у цій частині задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року за період з 28 січня 2017 року до 01 березня 2018 року у розмірі 103 801,13 грн (сто три тисячі вісімсот одна гривна тринадцять копійок).
У іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.
Розподіл судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» витрати зі сплати судового збору: 579,73 грн (п'ятсот сімдесят дев'ять гривень сімдесят три копійки) - за подання апеляційної скарги, 773,43 грн (сімсот сімдесят три гривні сорок три копійки) - за подання касаційної скарги
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко