Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/18811/15-ц
провадження № 61-11043св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,
відповідач-ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої пожежею будинку (з урахуванням індексу вартості спорудження житла в Київській області) в розмірі 176 712,00 грн, а також судових витрат.
Позов мотивовано тим, що позивач є власницею Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є власником частини сусіднього будинку АДРЕСА_2 . 13 листопада 2008 року виникла пожежа в будинку № 18 , який належить ОСОБА_2 Пожежа перекинулася на будинок № 20 , який належить позивачу, що мало наслідком значне пошкодження її майна, підтвердженням чого, є, зокрема, довідка від 01 грудня 2008 року № 465, видана Макарівським РВ ГУ МНС України у Київській області.
У зв'язку із зазначеними обставинами ОСОБА_1 просила відшкодувати шкоду, завдану її майну внаслідок пожежі.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішеннямШевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 176 712,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 довела належними доказами у справі завдану їй шкоду. Зокрема, довідкою від 01 грудня 2008 року, виданою Макарівським РВ ГУ МНС України в Київській області підтверджено пошкодження будинку внаслідок пожежі, а відповідно до кошторису на будівельно-ремонтні роботи по відновленню будинку ОСОБА_1 , вартість матеріалів та виконання робіт складає 80 368,00 грн, а вартість пошкодженого та знищеного внаслідок пожежі майна становить 10 815,00 грн. Позивачем збільшено позовні вимоги, з урахуванням зміни індексу вартості спорудження житла в Київській області станом на 30 березня 2016 року по відношенню до 01 листопада 2011 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки повернення до суду першої інстанції судової повістки без вручення її учаснику справи з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчить про належне повідомлення учасника справи. Разом із цим, апеляційним судом, з урахуванням установлених обставин по справі та з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц, задоволено заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та постановлено рішення про відмову в позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції, та на час розгляду касаційної скарги зупинити дію оскаржуваного судового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 липня 2019 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та зупинив її дію.
Ухвалою від 24 липня 2019 року Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відповідач не була повідомлена належним чином про розгляд даної справи в суді першої інстанції, оскільки її місце проживання не було відомо, а тому відповідач повідомлялася про дату та час розгляду даної справи в порядку частини дев'ятої статті 74 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), шляхом розміщення оголошення в пресі - газеті «Урядовий Кур'єр». У зв'язку із цим, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки дане клопотання може бути подано стороною та розглянуто виключно при розгляді справи в суді першої інстанції. Також, ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано встановлено пропуск нею строку позовної давності для подання даного позову, оскільки рішення суду в справі № 2 -12530/2011, від 04 липня 2012 року, яким установлено, що належним відповідачем у даному спорі є ОСОБА_2 набрало законної сили лише 09 жовтня 2012 року, а тому відповідно з цього часу має обраховуватися строк для подання даного позову. І оскільки позивач звернулася до суду із даним позовом 02 липня 2015 року, вона не пропустила установлений законом трирічний строк позовної давності.
Позиції інших учасників
У серпні 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслала до Верхового Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу позивача і залишити без змін постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року.
Відзив мотивований тим, що відповідач не була повідомлена належним чином про розгляд даної справи в суді першої інстанції, а тому мала право заявити клопотання про застосування позовної давності в суді апеляційної інстанції. Разом із цим, також зазначала, що під час розгляду у суді справи № 2-12530/2011, ОСОБА_1 , як позивач і по тій справі, вже у травні 2012 року знала про те, що належним відповідачем у даному спорі має бути саме ОСОБА_2 , про що зазначено в мотивувальній частині відповідного рішення суду від 04 липня 2012 року в даній справі, а тому позивач, звернувшись до суду із даним позовом лише 02 липня 2015 року, пропустила трирічний строк позовної давності.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, вказуючи на необґрунтованість відзиву відповідача, підтримала доводи поданої нею касаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судом
Установлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .
13 листопада 2008 року в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , виникла пожежа, яка перекинулася на сусідній будинок № 20 , який належить позивачу.
Згідно довідки від 18 січня 2012 року № 41, виданої Макарівським РВ ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області, причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки та експлуатації електрообладнання власником будинку АДРЕСА_2 .
Внаслідок пожежі ОСОБА_1 , як власнику будинку № 20 за вказаною адресою завдано майнової шкоди, загальний розмір якої за розрахунками позивача та з урахуванням зміни індексу вартості спорудження житла в Київській області, становить 176 712,00 грн.
Установлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальною особою за завдану позивачу внаслідок пожежі шкоду є саме ОСОБА_2 , оскільки на неї як власника (спадкоємця померлого власника) покладено тягар з утримання майна, зокрема будинку, в якому сталася пожежа.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи рішення про відмову в позові, Київський апеляційний суд у постанові від 14 травня 2019 року виходив із того, що відповідач не була повідомлена належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України (в редакції на дату розгляду апеляційної скарги) є підставою для обов'язкового скасування рішення суду та постановлення нового рішення. Суд апеляційної інстанції врахував клопотання відповідача в апеляційній скарзі та задовольнив його щодо необхідності застосування наслідків пропуску строку позовної давності до даного спору, оскільки позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судуапеляційної інстанції, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.
Відповідно до частини першої та другої статті 74 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Згідно частини п'ятої статті 74 ЦПК України (в редакціїдо 15 грудня 2017 року) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Лише у разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою його проживання (перебування), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.
З аналізу вказаних положень закону (який діяв на час розгляду справи в суді першої інстанції) можна дійти висновку, що під час розгляду справи у суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки ОСОБА_2 про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, у відповідності до вимог частини п'ятої статті 74 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), оскільки із матеріалів справи вбачається, що поштові конверти, адресовані судом першої інстанції відповідачуразом із повідомленнями про вручення поштового відправлення, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку із закінченням строку зберігання, а не через відсутність відповідача за місцем проживання (а. с. 28-29, 37-38, 48-49).
Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що матеріали даної справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, оскільки повернення до суду першої інстанції судової повістки без вручення її учаснику справи з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчить про належне повідомлення учасника справи.
Колегія суддів погоджується із висновком Київського апеляційного суду, що в даному випадку повідомлення відповідача про розгляд справи, шляхом розміщення оголошення в пресі, відповідно до частини дев'ятої статті 74 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) свідчить про неналежне повідомлення останньої про розгляд даної справи в суді першої інстанції, оскільки в матеріалахсправи містятьсявідомості про зареєстроване місце проживання відповідача. Виклик відповідача в судове засідання через оголошення у пресі є можливим лише у разі відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження відповідача, що обґрунтовано вказує про неналежний спосіб виклику відповідача в судове засідання судом першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України (в редакціїдо 15 грудня 2017 року) суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно зі статтею 10 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Разом із цим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції (згідно з вимогами процесуального закону, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції), не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не мігнарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень щодо пред'явленого позову.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 не була належно повідомленасудом першої інстанції про час і місце розгляду даної справи, і не бралаучасті у такому розгляді, у суду апеляційної інстанції при розгляді поданої нею апеляційної скарги, були підстави для розгляду її заяви про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася до суду першої інстанції, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення строків позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати право в примусовому порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як установлено судом апеляційної інстанції, порушення прав позивача ОСОБА_1 відбулося внаслідок пожежі, яка виникла 13 листопада 2008 року.
Разом із цим, ОСОБА_1 у 2011 році вже зверталася до суду із відповідним позовом про відшкодування шкоди внаслідок даної пожежі, та під час розгляду справи (№ 2-12530/2011), а саме, в травні 2012 року, була обізнана про те, що власником (спадкоємцем власника) будинку АДРЕСА_2 , від загоряння якого завдано шкоду відповідному майну позивача, є саме ОСОБА_2 .. Дані обставини встановлені у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2012 року в справі № 2-12530/2011, яке набрало законної сили.
Тобто, позивачу стало відомо про порушення її майнових прав в листопаді 2008 року, а в травні 2012 року ОСОБА_1 достовірно знала і про особу, яка має нести відповідну цивільно-правову відповідальність перед позивачем.
Однак, із даним позовом позивач звернулася лише 02 липня 2015 року, тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем при поданні апеляційної скарги, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування наслідків пропуску особою строку позовної давності в даному спорі та ухвалення у зв'язку із цим рішення про відмову в задоволенні відповідного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пожежі.
Ураховуючи вищезазначене, Київський апеляційний суд, дослідивши належними чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску трирічного строку позовної давності.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно задовольнив клопотання відповідача про застосування позовної давності, заявленого нею до суду апеляційної інстанції, оскільки встановлено та не спростовано позивачем, що ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про розгляд судом першої інстанції даної справи і в матеріалах справи немає жодних письмових доказів на підтвердження протилежного, зокрема, зворотніх поштових повідомлень про вручення відповідачу судових повісток (повідомлень) або інших процесуальних документів до часу ухвалення судом першої інстанції рішення у справі. У зв'язку із тим, що відповідач не була повідомлена належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, вона була позбавлена права на подання будь-яких доказів, заяв, клопотань до суду першої інстанції (зокрема, заяви про застосування позовної давності), а тому, з метою дотримання принципу рівності учасників судового розгляду, вона мала право на подання відповідних заяв (клопотань) до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою, що узгоджується із відповідними висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц.
Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску позовної давності, неправильно рахував дані строки, які на думку позивача слід рахувати з дати набрання чинності рішення суду в справі № 2-12530/2011 (яким установлено, що належним відповідачем у даному спорі є ОСОБА_2 ), оскільки згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав, зокрема і щодо того, яка особа є відповідальною за такі порушення по відношенню до позивача в спірних правовідносинах, і тому початок її перебігу не слід пов'язувати з набранням чинності рішенням суду у справі, оскільки позивач при розгляді справи № 2-12530/2011, у травні-червні 2012 року достовірно знала, що належним відповідачем у спорі має бути саме ОСОБА_2 , що позивачем не оспорюється.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що апеляційним судом правильно застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судом апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
З огляду на залишення без задоволення касаційної скарги, дія постановиКиївського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, підлягає поновленню.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова
В. О. Кузнєцов