Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 705/2771/17
провадження № 61-48130св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у складі судді Бобрової І. О.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу, посилаючись на те, що 31 січня 2017 року між ним та відповідачем укладено договір завдатку, яким забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельної ділянки протягом одного місяця з дня отримання свідоцтва про спадщину та реєстрації права власності, але не пізніше 31 березня 2017 року. ОСОБА_2 належать майнові права на зазначену нерухомість у зв'язку з прийняттям ним спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За умовами завдатку він сплатив відповідачу 49 999, 00 грн. Зазначений у договорі строк минув, а договір купівлі-продажу між ними не укладено з вини відповідача.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача сплачені ним 49 999, 00 грн, встановити порядок виконання рішення, згідно з яким звернути стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельну ділянку, зайняту будинком.
20 липня 2017 року сторони звернулися до суду із заявою про визнання та затвердження мирової угоди у справі, відповідно до якої:
1. ОСОБА_1 набуває майнові права:
- право володіння та користування житловим будинком з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 ;
- право володіння та користування земельною ділянкою, площею 0, 25 га, кадастровий номер 7422485500:01:002:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 набуває майнове право вчиняти дії щодо оформлення на своє ім'я права власності на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 7422485500:01:002:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2 . Зобов'язання ОСОБА_2 щодо повернення авансу в сумі 49 999, 00 грн вважається припиненим у зв'язку з відчуженням майнових прав, зазначених в пункті 1 цієї мирової угоди.
3. Претензії сторони одна до одної не висувають, спір врегульовано остаточно.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2017 року у задоволенні заяви про визнання мирової угоди відмолено.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2017 року визначено підсудність з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу Корюківському районному суду Чернігівської області. Цивільну справу № 705/2771/17 (2/705/1615/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу передано на розгляд до Корюківського районного суду Чернігівської області.
29 серпня 2017 року сторони повторно звернулися до суду із заявою про визнання мирової угоди у справі.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено.
18 жовтня 2018 року сторони втретє звернулися до суду із заявою про визнання мирової угоди у справі, відповідно до якої:
1. До ОСОБА_1 переходить право власності: на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, площею 0, 25 га, кадастровий номер 7422485500:01:002:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2 . Зобов'язання ОСОБА_2 щодо повернення авансу в сумі 49 999, 00 грн вважається припиненим у зв'язку з відчуженням майнових прав, зазначених в пункті 1 цієї мирової угоди.
3. Претензій жодна із сторін до іншої сторони не висувають, тобто спір врегульовано остаточно.
4. Витрати несе позивач.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2018 року залишено без розгляду спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що, враховуючи обставини справи та беручи до уваги, що в діях представника відповідача встановлено зловживання процесуальними правами, тому заяву про визнання мирової угоди необхідно залишити без розгляду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що оскільки справа по суті не розглянута судом, ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви сторін про затвердження мирової угоди не перешкоджає подальшому провадженню у справі, вона не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким спір має бути вирішений по суті.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що судами обмежено його у праві подавати заяви суду, чим порушено його право на судовий захист та врегулювання спору на підставі взаємних поступок. Вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про затвердження мирової угоди підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області
від 26 жовтня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що перевірці підлягають лише доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року, оскільки ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області
від 26 жовтня 2018 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.
Пунктом 16 частини першої цієї статті передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 755/19588/18 (провадження № 61-14236св19) сформулював правову позицію щодо тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України, згідно з якою законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду виключно ухвалу суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим в цій нормі права поняттям «заява» необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов». Такими заявами в цивільному процесуальному законодавстві є заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ЦПК України), заяви у справах окремого провадження
(розділ ІV ЦПК України).
Клопотання про визнання та затвердження мирової угоди не є «заявою» в розумінні пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, §§ 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 752/1016/17 дійшов висновку, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України містить аналогічне положення) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Ухвала про залишення без розгляду заяви про визнання та затвердження мирової угоди не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржувати в апеляційному порядку таку ухвалу разом з рішенням суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги позивачу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про визнання та затвердження мирової угоди не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки відсутня у визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Щодо розподілу судових витрат
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито касаційне провадження у справі.
Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про залишення без задоволення касаційної скарги, то судові витати у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на заявника та підлягають стягненню в дохід держави.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 352, 40 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко