Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 213/994/16-ц
провадження № 61-2673св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
представник відповідача -Цвіркун Сергій Олегович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. П., Зубакової В. П., від 29 листопада 2017 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 22 жовтня 2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль зазнав значних механічних ушкоджень. Вказував, що ОСОБА_2 , який працює у відповідача, був визнаний винним у ДТП, в результаті якого йому було завдано майнову шкоду.Крім того, зазначав, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягала в тому, що було пошкоджено його майно, коштів страхового відшкодування не вистачило на його ремонт, або купівлю іншого транспортного засобу, крім того під час ДТП він отримав травми та був змушений проходити лікування.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 20 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Мазуренка В. В., від 20 квітня 2017 року, з урахуванням ухвали від 20 грудня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 10 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправними діями ОСОБА_2 позивачу було спричинено моральну шкоду, яка має бути відшкодована відповідачем, оскільки ОСОБА_2 під час скоєння
ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем. При визначенні розміру завданої позивачу відповідачем моральної шкоди районний суд дійшов висновку, що автомобіль позивача пошкоджено внаслідок ДТП, грубої необережності та умислу в діях потерпілого не було, потерпілий перебував на лікуванні.Суд першої інстанції вважав, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн буде достатнім, відповідатиме принципу розумності та справедливості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»задоволено частково.Рішення Інгулецького районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року змінено, зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , з 10 тис. грн до 2 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, проте не погодився з розміром стягнутого судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд належним чином не врахував, що грубої необережності та умислу в діях ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не було, а посилання позивача на ту обставину, що страхового відшкодування не вистачило на відновлюваний ремонт автомобіля не є підставою для стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, оскільки вказані обставини не є моральними стражданнями в розумінні статті 23 ЦК України, а є правовідносинами, які регулюються іншими нормами законодавства. Крім того позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що на його утриманні знаходяться батьки, у той же час відсутній причинний зв'язок між моральною шкодою, яку відчував позивач, у зв'язку з ДТП, та знаходженням на його утриманні батьків. ОСОБА_1 05 січня 2016 року при повторному огляді МСЕК отримав 3 групу інвалідності з лютого 2016 року у зв'язку з професійним захворюванням, тому вказана інвалідність не пов'язана із ДТП.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не перевірив всі доводи позивача щодо спричинення йому протиправними діями ОСОБА_2 моральної шкоди, не взяв до уваги, що автомобіль позивача, який був його першим транспортним засобом, на який він тривалий час накопичував необхідну грошову суму, фізично знищений. Також заявник вказує, що він має на утриманні непрацездатних батьків, а без автомобіля він не зможе возити їх до лікарні. В результаті ДТП позивач отримав травми, що спричинило загострення хвороби та встановлення йому третьої групи інвалідності. На думку заявника, суд першої інстанції правильно визначив ступінь його моральних страждань та розмір відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Колегія суддів підстав для закриття провадження у справі не вбачає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 жовтня 2014 року близько 14:00 години ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись
по вул. Каткова у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, почав змінювати напрямок руху, не переконавшись в тому, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху. Виконуючи маневр повороту ліворуч, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався ліворуч в попутному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року закрито провадження про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. У постанові зазначено, що вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складено 23 грудня 2014 року, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 22 жовтня
2014 року, схемою до протоколу огляду, письмовими поясненнями учасників ДТП. ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав свою вину у вчинення адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП.
Постановою слідчого відділення Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 16 грудня
2014 року кримінальне провадження № 12014040740001709 було закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину.
На момент ДТП 22 жовтня 2014 року ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яке є власником автомобіля ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 23 Цивільного кодексу Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Відповідно до частини першої, другої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Частиною першою статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За змістом статті 212 ЦПК України, 2004 року, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не мають для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу було завдано шкоди, виконував трудові обов'язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанцій надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахував характер та обсяг заподіяних позивачеві душевних і фізичних страждань, виплату позивачеві страхового відшкодування за майнову шкоду, заподіяну його автомобілю, а також те, що погіршення здоров'я позивача та встановлення йому третьої групи інвалідності пов'язано із професійним захворюванням, і обґрунтовано зменшив розмір стягнутого судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди, завданої у 2014 році, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних по суті спору висновків суду апеляційної інстанції, а у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада
2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович