Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 532/138/16-ц
провадження № 61-17934ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державне підприємство «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: селянське (фермерське) господарство «Кристал», Григоро-Бригадирівська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області, приватне підприємство «Алан-Зем»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду
від 18 вересня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та державного підприємства «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ) про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки.
Свої вимоги позивачі мотивували наступним:
Рішенням виконавчого комітету Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 25 травня 1995 року № 37 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,76 га, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, призначеної для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,51 га. На підставі вказаного рішення, 26 квітня 1996 року видано державний акт на право приватної власності на землю № 131 . Земельній ділянці присвоєно адресу. У жовтні 2015 року, за її зверненням, приватне підприємство «Алан-Зем» (далі -
ПП «Алан-Зем») виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,25 га в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер земельної ділянки 5321881301:01:001:0370) та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,5 га в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5321881301:01:001:0371). У листопаді 2015 року у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру заявнику відмовлено, оскільки виявлено перетин ділянок з кадастровим номером 5321881300:00:004:0225 та з кадастровим номером 5321881300:00:003:0017.
Рішенням виконавчого комітету Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 25 травня 1995 року № 37 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,83 га, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, призначеної для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,58 га. На підставі вказаного рішення, 10 жовтня 1996 року видано державний акт на право приватної власності на землю № 132 . Земельній ділянці присвоєно адресу. У жовтні 2015 року, після її звернення, ПП «Алан-Зем» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,47 га в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер земельної ділянки 5321881301:01:001:0368). Після виготовлення технічних документацій, у листопаді 2015 року, у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру заявнику відмовлено, оскільки виявлено накладення ділянок з кадастровим номером 5321881300:00:004:0225 та з кадастровим номером 5321881300:00:003:0017.
Рішенням виконавчого комітету Григоро-Бригадирівської сільської ради
від 10 жовтня 1996 року № 2 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,85 га, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, призначеної для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. На підставі вказаного рішення, 18 червня 1995 року видано державний акт на право приватної власності на землю № 235 . Земельній ділянці присвоєно адресу. У жовтні 2015 року, після його звернення, ПП «Алан-Зем» виготовило технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,5212 га в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер земельної ділянки 5321881301:01:001:0373). У листопаді 2015 року у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру заявнику відмовлено, оскільки виявлено накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:004:0225.
Згідно електронної бази Національної кадастрової системи власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:004:0225 є
ОСОБА_4 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ЯГ № 673948, виданого 29 березня 2007 року, зареєстрованим за № 010755700029; земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:003:0017 є ОСОБА_5 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ПЛ № 218428
від 03 лютого 2006 року.
Вказували про порушення відповідачами їх прав на земельні ділянки, посилаючись на положення статей 90, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 391 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) та просили суд:
- визнати недійсним та скасувати державний акт про право приватної власності на землю ЯГ № 673948, виданий 29 березня 2007 року ОСОБА_4 та зареєстрований за № 010755700029;
- визнати недійсним та скасувати державний акти про право приватної власності на землю ПЛ № 218428, виданий ОСОБА_5 03 лютого
2006 року;
- зобов'язати ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок виготовити технічну документацію з землеустрою по передачі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із подальшим виготовленням державних актів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано державний акт про право власності
ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану на території
Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, площею 4,06 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321881300:00:004:0225 серії ЯГ № 673948, виданий 29 березня 2007 року, зареєстрований за № 010755700029 та скасовано його державну реєстрацію.
Визнано недійсним та скасовано державний акт про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану на території Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, площею 4,06 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321881300:00:003:0017 серії ПЛ № 218428, виданий 03 лютого 2006 року та скасовано його державну реєстрацію.
У задоволенні позову в частині зобов'язання ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок виготовити технічну документацію з землеустрою по передачі вищевказаних земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із подальшим виготовленням державних актів відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що передача земельних ділянок позивачам відбулась із дотриманням вимог чинного на той час законодавства, тоді як передача земельної ділянки новому власнику могла відбутись лише після вилучення ділянки у попереднього власника, чого вчинено не було. Крім цього, суд першої інстанції встановив, що у 2000 році виготовлено схему організації території, яка не відповідає схемі, яка існувала станом на 1992 рік, а зміна конфігурації не погоджувалась. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачі правомірно набули право власності на земельні ділянки, яке в подальшому, під час розпаювання земель КСП «Прогрес», порушено, внаслідок накладення на земельні ділянки позивачів земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то позов в частині визнання недійсними державних актів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовити технічну документацію із землеустрою по передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із подальшим виготовленням державних актів суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку право позивачів не порушено, а за захистом інтересів може звернутись лише особа, права чи інтереси якої порушені.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та заяву Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачі правомірно набули право власності на земельні ділянки, яке у подальшому, під час розпаювання земель КСП «Прогрес», було порушено, оскільки відбулось накладення на їх земельні ділянки меж земельних ділянок відповідачів.
При цьому, спростовуючи доводи ОСОБА_4 про те, що він не є належним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції вказав, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Таким чином, державні акти на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, послався на положення частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року, що діяла на час звернення позивачів до суду з позовом, вказавши, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тому у відповідності до вимог статей 15, 16 ЦК України та статті 3, 4, 11 ЦПК України 2004 року право на обрання способу захисту порушеного права належало позивачам, а суд зобов'язаний розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування державних актів на землю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували його доводи про те, що він не є належним відповідачем у даній справі.
Стверджує, що став власником спірної земельної ділянки на підставі розпорядження голови Кобеляцької райдержадміністрації від 18 липня
2006 року № 500, якому передувало рішення районної державної адміністрації про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Вказує, що оскільки державний акт про право приватної власності на землю видавався власникам земельних часток (паїв) на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної держадміністрації за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом, то в разі визнання недійсним та скасування такого державного акту, належим відповідачем у справі є орган, що його видав - Кобеляцька райдержадміністрація Полтавської області (далі - Кобеляцька РДА).
Однак Кобеляцька РДА не була залучена до участі у справі.
Просив врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові
від 24 квітня 2019 року у справі № 758/3921/15-ц.
Вважав, що скасовуючи державний акт на право власності на земельну ділянку, суд позбавив його права власності на всю земельну ділянку, в той час як вона лише частково перетинається із земельними ділянками позивачів, а отже підстав для скасування державного акту в цілому не було.
Суди попередніх інстанцій, не в повній мірі встановили фактичні обставини справи, зокрема рішення на підставі яких видано оскаржувані державні акти, що привело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року позивачами подано відзив на касаційну скаргу, в якому вони просять залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
При цьому стверджують, що отримали у власність земельні ділянки у відповідності до діючого на той час ЗК України 1990 року. Вказують, що їх право порушено, тому вони на підставі статті 152 ЗК України звернулися до суду за захистом порушеного права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано її матеріали із Кобеляцького районного суду Полтавської області. У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Григоро-Бригадирівської сільської Ради народних депутатів від 25 травня 1995 року № 37 ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,76 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, призначена для обслуговування житлового будинку - 0,25 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,51 га, про що видано державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ № 050745, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 131.
Із технічного звіту на земельну ділянку, передану ОСОБА_1 , вбачається, що земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 . Акт встановлення та погодження меж землекористування складено 20 жовтня 1995 року.
У 2015 році на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію на земельні ділянки (одну - для ведення особистого підсобного господарства, а іншу - для будівництва жилого будинку і господарських будівель), однак у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 04 листопада 2015 року їй відмовлено, у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам Закону України «Про державний земельний кадастр» і Порядку ведення державного земельного кадастру, а саме: накладення ділянок з ділянкою 5321881300:00:003:0017 (площа співпадає на 30,7497 %), з ділянкою 5321881300:00:004:0225 (площа співпадає на 69,1488 %) з ділянкою 5321881300:00:004:0225 (площа співпадає на 0,2243 %) та в зв'язку з знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Рішенням 25 сесії 6 скликання Григоро-Бригадирівської сільської ради
від 04 листопада 2014 року земельній ділянці, належній ОСОБА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
На підставі рішення виконавчого комітету Григоро-Бригадирівської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,83 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, призначена для обслуговування житлового будинку - 0,25 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,58 га, про що видано державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ № 050739, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132 .
Із технічного звіту на земельну ділянку, передану ОСОБА_2 , вбачається, що земельна ділянка знаходиться в
АДРЕСА_3 . Акт встановлення та погодження меж землекористування складено 12 жовтня 1995 року.
У 2015 році, на замовлення ОСОБА_2 , виготовлено технічну документацію на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 5321881301:01:001:0368, однак у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 04 листопада 2015 року їй відмовлено в зв'язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: перетину ділянок з ділянкою 5321881300:00:003:0017 (площа співпадає на 3,047 %), з ділянкою 5321881300:00:004:0225 (площа співпадає на 48,0819 %).
Рішенням 25 сесії 6 скликання Григоро-Бригадирівської сільської ради
від 04 листопада 2014 року земельній ділянці, належній ОСОБА_2 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
На підставі рішення виконавчого комітету Григоро-Бригадирівської сільської Ради народних депутатів від 10 жовтня 1996 року
ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, про що видрано державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ № 050789, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 235.
Із технічного звіту на земельну ділянку, передану ОСОБА_3 , вбачається, що земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Акт встановлення та погодження меж землекористування складено 26 червня 1995 року.
У 2015 році, на замовлення ОСОБА_3 , виготовлено технічну документацію на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 5321881301:01:001:0373, однак у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 05 листопада 2015 року йому відмовлено в зв'язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: перетину ділянки з ділянкою 5321881300:00:003:0017 (площа співпадає на 30,9965 %), з ділянкою 5321881300:00:004:0225 (площа співпадає на 68,3579 %).
Рішенням 25 сесії 6 скликання Григоро-Бригадирівської сільської ради
від 04 листопада 2014 року земельній ділянці, належній ОСОБА_3 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 5321881300:00:003:0017 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 218428, виданого на підставі розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 31 грудня 2004 року № 993 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010655700064 від 03 лютого 2006 року належить ОСОБА_5
Земельна ділянка з кадастровим номером 5321881300:00:004:0225 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 673948, виданого на підставі рішення розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 18 липня 2006 року № 500 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010755700029 від 29 березня 2007 року належить
ОСОБА_4 . Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Судами встановлено, що на момент передачі земельних ділянок позивачам у власність, земельні ділянки були розташовані у межах населеного
пункту - села Григоро - Бригадирівка Кобеляцького району Полтавської області. Розташування земельних ділянок відповідає карті, яка чинна на час передачі ділянок у власність (План земель в межах адміністративного підпорядкування Григоро-Бригадирівська сільська рада народних депутатів Кобеляцького району Полтавської області, 1992 року).
У подальшому, у 1996 році, під час виготовлення Полтавським філіалом Української академії аграрних наук інституту землеустрою проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» Григоро-Бригадирівської сільської ради народних депутатів Кобеляцького району Полтавської області (далі - КСП «Прогрес») без погодження із власниками земельних ділянок, відбулась зміна конфігурації земель. Фактично земельні ділянки, які знаходились в межах населеного пункту, були віднесені до земель учасників КСП «Прогрес» і в подальшому розпайовані та передані членам підприємства. Схема організації території земельних часток (паїв) учасників
ТОВ «Прогрес» розроблена у 2000 році, яка також співпадає з конфігурацією 1996 року та не відповідає плану земель 1992 року.
Висновком судової земельно-технічної експертизи № 3/2-17, складеного
27 квітня 2017 року на виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року, встановлено, що на земельних ділянках ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують накладення земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_6 , яка працює землевпорядником Григоро-Бригадирівської сільської ради, в суді першої інстанції пояснила, що межі села не змінювались, позивачам надавались земельні ділянки відповідно до картографічних матеріалів, які існували в 1992 році.
Свідок ОСОБА_7 , в суді першої інстанції пояснив, що під час розпаювання земель КСП «Прогрес» в учасників не виникало питань щодо меж земельних ділянок. Площа землі не змінювалась. Конфігурацію могла змінити сільська рада, інститут землеустрою конфігурацію не змінював.
Проект роздержавлення і приватизації земель КСП «Прогрес», в межах Григоро-Бигадирівської сільської ради, схвалений рішенням першої сесії сільської ради 22-го скликання від 06 лютого 1996 року. Рішенням 11 сесії сільської ради 23 скликання від 12 липня 2000 року затверджено схему організації території земельних часток (паїв) учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес».
Судами встановлено, що станом на 2004 рік, коли виготовлений
ДП «Полтавський інститут землеустрою» проект землеустрою розглянутий та затверджений на зборах власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Прогрес» у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже перебували земельні ділянки, на які накладаються землі виділені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та дозвіл власників (позивачів) на зміну конфігурації земельних ділянок не отримувався.
Станом на 1992 рік встановлені межі села Григоро-Бригадирівка Кобеляцького району Полтавської області.
У 1996 та 2000 роках виготовлені карти, в яких конфігурація земельних ділянок не відповідає карті 1992 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви з яких виходив Верховний Суд
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають не в повній мірі, оскільки висновки судів по суті справи зроблені передчасно, за неналежного суб'єктного складу учасників справи
Так, згідно із частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
За змістом частин першої, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішень Кобеляцькою РДА, що стали підставою для видачі державних актів про право власності на землю
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статями 118,
122 ЗК України. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» і Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
За приписами частини десятої статті 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішень Кобеляцькою РДА, які стали підставою для видачі державних актів про право власності на землю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) визначено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України ( у редакції, що діяла на час видачі оскаржуваних державних актів) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку, є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, що узгоджується з приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 152 ЗК України.
Визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в свій постанові
від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання недійсними та скасування державних актів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивачі правомірно набули право власності на земельні ділянки, яке в подальшому, під час розпаювання земель КСП «Прогрес», порушено, внаслідок накладення на земельні ділянки позивачів земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то позов в частині визнання недійсним державного акту виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Однак зробивши такий висновок суд першої інстанції не встановив коло суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
Саме такий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах
від 24 квітня 2019 року у справі № 758/3921/15-ц (провадження
№ 61-20439св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 674/1465/16-ц (провадження № 61-34332св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, ухваливши рішення про визнання недійсними державних актів про право на землю виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, фактично вирішив питання про права та обов'язки також і Кобеляцької РДП, що видала вказані державні акти, однак не була залучена до участі у справі в якості особи, що має відповідати за таким позовом.
При цьому доводи ОСОБА_4 про те, що він є неналежним відповідачем колегія суддів відхиляє з огляду на вказані висновки Верховного Суду.
За приписами пункту третього частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Оцінка судами обґрунтованості позовних вимог по суті, має відбуватися за участі належних сторін.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, колегією суддів встановлені підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Оскільки недоліки, допущені судом першої інстанцій не можуть бути усунені ні при апеляційному ні при касаційному розгляді справи, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та вирішення питання про судові витрати підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суду першої інстанції, під час нового розгляду справи, у відповідності до вимог пункту третього частини п'ятої статті 12 ЦПК України необхідно роз'яснити позивачам право подати клопотання про залучення у якості співвідповідача орган, який видав оскаржувані державні акти - Кобеляцьку РДА та наслідки невиконання таких процесуальних дій, після чого вирішити спір по суті, врахувавши висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 до ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про зобов'язання вчинити певні дії не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 вересня
2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки та в частині вирішення питання про судові витрати - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович