Справа № 505/3470/17
Провадження № 2/505/153/2020
(заочне)
02.04.2020 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Павловської Г.В.
при секретарі - Шевчук С.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 та просить визнати останню такою, що втратила право користування житловим приміщенням, будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.12.1996 року.
Крім неї у належному їй будинку, з 1996 року зареєстрована колишня дружина її померлого сина - ОСОБА_2 .
Відповідачка у вищевказаному будинку не проживає з 1996 року, комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком не користується, але добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляється, чим створює перешкоди у здійсненні права користування, розпорядження майном а саме: у реалізації права отримання субсидії.
Ухвалою суду від 17.02.2020 року по вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 10.03.2020 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.04.2020 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку. Причини неявки суду невідомі. Судова повістка була надіслана за адресою реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , але конверт повернувся на адресу суду зі штемпелем Укрпошти та відміткою листоноші «Адресат по даному адресу не проживає». Крім того, відповідачка ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи шляхом виклику через офіційний веб-сайт Котовського міськрайонного суду Одеської області, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України.
Суд вважає, що відповідачка не з'явилась до суду без поважних причин тому, за відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і за таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, приходить до висновку щодо ухвалення заочного рішення по справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.12.1996 року.
Згідно довідки від 16.11.2017 року, виданої головою квартального комітету ОСОБА_3 . м.Подільска Одеської області, невістка позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В будинку вона ніколи не мешкала, тільки прописана з 29.05.1996 року по сьогоднішній день.
Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України.
З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника жилого приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином встановлено, що відповідачка понад один рік не мешкає у будинку без поважних причин, відсутні переконливі докази, які б підтвердили поважність причин не проживання і були б підставою для продовження цього строку непроживання в спірному житлі.
Суд, вважає, що право позивача на вільне користування та розпорядження належним їй житлом порушується та підлягає захисту.
Отже, оскільки відповідачка ОСОБА_2 не проживає в будинку АДРЕСА_1 без поважних причин понад один рік, то вона втратила право користування цим житлом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, та визнання відповідачкою такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.321,391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, , суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції з дня складання повного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину, відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).
Су д д я - Г.В.Павловська
Повне судове рішення складено 02.04.2020 року.