Справа № 200/4996/19
Провадження № 2-адр/947/1/20
17.04.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Кириковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі №200/4996/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач - ОСОБА_1 29 березня 2019 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить суд:
- скасувати постанову серії ДП 18 №008029 від 12.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП;
- вирішити питання щодо відшкодування судових витрат, які складаються з витрат понесених на професійну правничу допомогу в сумі 12800 гривень 00 копійок.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06.05.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передано за підсудністю до Київського районного суду міста Одеси.
24.07.2019 року вказана адміністративна справа надійшла до Київського районного суду міста Одеси.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25 липня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників процесу, та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
За наслідком розгляду вказаної справи, 14 листопада 2019 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №008029 від 12 березня 2019 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень 00 копійок.
26 листопада 2019 року до суду надійшла заява від представника позивача Ціклаурі ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат понесених на професійну правничу допомогу.
За наслідком розгляду вказаної заяви, 16 грудня 2019 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено додаткове рішення по адміністративній справі №200/4996/19, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції судові витрати, що складаються з витрат понесених на отримання професійної правничої допомоги, у розмірі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
28 листопада 2019 рок до суду надійшла апеляційна скарга від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2019 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2020 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2019 року - залишено без змін.
17 січня 2020 року від представника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшла до суду апеляційна скарга на додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 16.12.2019 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задоволено частково. Додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2019 року - скасовано. Заяву адвоката ОСОБА_3 від 26.11.2019 року про ухвалення додаткового рішення суду - повернуто заявникові без розгляду, з підстав того, що заяву було подано з посилками та за правилами норм визначеними ЦПК України.
З урахуванням того, що представником позивача було не належним чином подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду, яка була повернута заявникові без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою, а також з урахуванням того, що одна з заявлених у позові вимог не розглянута, представник ОСОБА_1 06.04.2020 року повторно звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду по справі №200/4996/19, в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат понесених на професійну правничу допомогу, з посиланням на норми КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Оглянувши заяву, позовну заяву та рішення суду, судом встановлено, що позивачем було заявлено вимогу щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, яка не була розглянута судом під час ухвалення Київським районним судом міста Одеси рішення від 14.11.2019 року, а скасоване постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2019 року не перешкоджає розгляду цього питання, оскільки заява представника позивача, подана до суду 26.11.2019 року, була повернута заявникові без розгляду на підставі вказаної постанови апеляційного суду, що не перешкоджає повторному зверненню до суду з цією вимогою.
Одночасно судом враховується, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
На підставі викладеного, оскільки особа, яка звернулась до суду розраховує на розгляд судом усіх його вимог, з метою надання позивачеві доступу до суду, судом ухвалено здійснити розгляд заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі №200/4996/18 в судовому засіданні в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат, підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є позивачем по справі №200/4996/19.
Позивачем було надано до позову договір №23 про надання правової допомоги від 19.03.2019 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого клієнт - ОСОБА_1 доручає, а адвокат - Гусакова О.Б. приймає на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів у судовій справі з оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 №008029 від 12.03.2019 року.
Відповідно до пункту 3 договору, сторони визначили, що вартість гонорару адвоката за годину становить - 1600 гривень.
Згідно з актом від 20.03.2019 року прийому-передачі виконаних робіт за договором №23 про надання правничої допомоги від 19.03.2019 року, адвокат виконав, а клієнт підтвердив виконання наступних робіт: здійснення консультування клієнта щодо порушених прав, на що витрачено 30 хвилин; виконання усного аналізу спору та документів, на що витрачено 30 хвилин, підготування та подання позовної заяви, на що витрачено 7 годин, що в загальній кількості витраченого часу складає 8 годин, та з розрахунку обумовленого сторонами розміру гонорару адвоката в сумі 1600 гривень за годину, складає 12800 гривень (1600*8=12800).
Відповідно до наданої до позову квитанції до прибуткового касового ордера за №23 від 20 березня 2019 року, позивачем було сплачено на рахунок адвоката ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 12800 гривень, в рахунок сплати гонорару адвоката за договором №23 про надання правничої допомоги від 19.03.2019 року.
Суд зазначає, що компенсація витрат з надання професійної правничої допомоги здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4).
Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дослідивши надані до суду документи, судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Гусаковою О.Б. було укладено договір про надання правової допомоги, на виконання якого адвокатом було надано відповідну правничу допомогу тривалістю 8 годин, а позивачем сплачено визначену суму гонорару за витрачений час, що склало 12800 гривень 00 копійок, отже позивачем надано до суду необхідні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу,
Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, і матеріали спарви не містять належних доказів на підтвердження неспівмірності витрат.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд приймає вказані в рахунку розміри фактичних витрат за надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, позивачем понесені витрати на отримання правничої допомоги в сумі 12800 гривень, які були заявлені до відшкодування, однак така вимога не була розглянута судом під час ухвалення рішення суду від 14.11.2019 року, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про відшкодування витрат понесених з отримання професійної правничої допомоги, є обґрунтованою, підлягає задоволенню, та слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати понесені останнім з отримання професійної правничої допомоги, у розмірі - 12800,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 72-77, 132, 134, 139, 143, 241-243, 252 КАС України, суд,
Ухвалити додаткове рішення по адміністративній справі №200/4996/19 за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зазначивши додатково у резолютивній частині:
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції судові витрати, що складаються з витрат понесених на отримання професійної правничої допомоги, у розмірі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст додаткового рішення суду складено - 17 квітня 2020 року.
Головуючий Калініченко Л. В.