Ухвала
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 648/2663/19
провадження № 61-6782ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго») про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона із донькою та онуками проживають на АДРЕСА_1 та згідно з договором про постачання електричної енергії від 29 січня 2015 року № 2171/078, є споживачами послуг з електропостачання.
Її дочка на протязі 2015-2018 років письмово та у телефонному режимі зверталася до АТ «Херсонобленерго» з проханням надавати якісну електричну енергію, за яку сплачували стовідсоткову вартість, хоча напруга систематично не відповідала показникам якості, на що відповідач не реагував.
28 лютого 2018 року її дочка звернулася на урядову гарячу лінію з приводу неякісних послуг з електропостачання та з 05 по 06 березня 2018 року у її будинку інспектором з енергетичного нагляду встановлено реєстратор якості електроенергії, який зафіксував, що напруга електропостачання будинку не відповідає вимогам ДСТУ 13109-97.
Під час проведення 31 травня 2018 року Інспекцією Держенергонагляду у Херсонській області запланованого заходу, у її будинку виявлено ряд відхилень від вимог нормативних документів, за результатами якого складено розпорядчий документ, який взято на контроль.
У квітні 2018 року АТ «Херсонобленерго» проведено капітальний ремонт лінії електропередач на вулиці, на якій вона проживає із заміною підпорних дерев'яних стовпів на залізобетонні та проведено ряд ремонтних робіт, які надали можливість з цього часу повноцінно користуватися електричною енергією.
Після цього вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням здійснити перерахунок за сплачену неякісну електроенергію.
У березні 2019 року вона звернулася до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із проханням вжити заходи реагування до АТ «Херсонобленерго», яка у своєму листі повідомила її про те, що факт постачання електричної енергії, параметри якості якої не відповідають ГОСТ 13109-97 підтверджено та АТ «Херсонобленерго» має повернути 25 відсотків вартості електричної енергії відпущеної за період із дня надання споживачем акта-претензії до 03 квітня 2018 року.
11 червня 2019 року працівники АТ «Херсонобленерго» без попередження, припинили постачання електричної енергії до належного їй будинку, посилаючись на наявність у неї непогашеної заборгованості.
Їй та її близьким незаконними діями відповідача заподіяні моральні переживання за погіршення здоров'я дітей у зв'язку з відсутністю належного харчування і зберігання продуктів харчування, підігрівом води, заподіянням кожного дня матеріальної шкоди; принижено її честь, гідність, порушено права споживача.
Із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 , просила суд: визнати дії АТ «Херсонобленерго» щодо відключенню будинку на АДРЕСА_1 від електропостачання незаконними та зобов'язати останнього поновити електропостачання вказаного будинку; зобов'язати АТ «Херсонобленерго» повернути їй 25 відсотків від спожитої та оплаченої неякісної електричної енергії за період із вересня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 6 733,35 грн; стягнути з АТ «Херсонобленерго» на її користь 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не порушував вимог чинного законодавства під час припинення електропостачання будинку позивача.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року у частині відмови у задоволенні позову про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії скасовано, ухвалено нове рішення. Визнано дії АТ «Херсонобленерго» щодо відключенню ОСОБА_1 як споживача послуг з електропостачання від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними. Провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Херсонобленерго» про зобов'язання поновити електропостачання до будинку закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Визнаючи дії відповідача щодо відключенню від електропостачання неправомірними,суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відключення від електропостачання будинку позивача до вирішення питання щодо наявності у останньої заборгованості за спожиту електроенергію та її розміру є непропорційним та передчасним.
Закриваючи провадження у справі у частині вимог позивача про зобов'язання поновити електропостачання до будинку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розподіл електроенергії до будинку відновлено та на момент розгляду справи предмет спору у зазначеній частині позовних вимог відсутній. Позивачем не доведено заподіяння їх моральної шкоди.
10 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана 10 квітня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявник не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкодивважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак