Ухвала
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 585/724/19
провадження № 61-18673св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року у складі судді Машини І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ НП в АРК та м. Севастополі), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року убитий її син ОСОБА_2 . Правоохоронним органам особа злочинця (громадянин ОСОБА_3 ) була відома, але впродовж 16 років до кримінальної відповідності його не притягували, мотивуючи це тим, що він є громадянином Узбекистану, не проживає в Україні і начебто ухиляється від відповідальності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що їй стало відомо на час звернення із цим позовом до суду. Із потурання і бездіяльності держави, вбивця уникнув кримінальної та цивільної відповідальності за вчинений злочин.
Також позивач зазначала, що ОСОБА_3 вперше був затриманий правоохоронними органами і йому пред'явлено обвинувачення за частиною третьою статті 101 Кримінального кодексу України 1960 року у лютому 2009 року. Лише під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3 у судах виявилося, що від слідства та суду він не переховувався, про кримінальну справу щодо нього та про його розшук йому нічого не було відомо. До Узбекистану він не втікав, всі ці роки постійно перебував і працював на території України, вступив у релігійний шлюб, під час якого у нього народилось четверо дітей, проживав із сім'єю в Криму, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування (реєстрації), а влітку 2008 року отримав паспорт громадянина України. Таким чином, протягом 14 років чиновники міліції та прокуратури повідомляли їй недостовірні відомості про те, що нібито ОСОБА_3 втік із України і переховується в Узбекистані. Вона усі ці роки зверталась із численними скаргами та заявами до правоохоронних органі та органів прокуратури. Розслідування смерті сина було неналежним, неадекватним, халатним та неефективним і така злочинна бездіяльність привела до того, що місцевим судом закрито кримінальну справу проти ОСОБА_3 у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільний позов як потерпілої сторони до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди за позбавлення життя сина, судом залишено без розгляду.
Таким чином, ОСОБА_3 не поніс відповідальності за вбивство її сина ОСОБА_2 . З моменту смерті сина вона перенесла сильні стреси, плани на подальше життя зруйнувалися, весь час жила з надією притягнути винних осіб до відповідальності.
Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просила суд відшкодувати за рахунок державного бюджету України шляхом списання Казначейством коштів із рахунку державного бюджету на її користь у розмірі 5 000 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльності) органів досудового слідства, прокуратури.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Казначейством коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 у розмірі 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої останній незаконними діями посадових осіб МВС України в особі ГУ МВС України в АРК.У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незаконними діями посадових осіб МВС України в особі ГУ МВС України в АРК допущено затягування та порушення кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінальної справи щодо вбивства сина позивача, чим завдано останній моральної шкоди. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, із урахуванням принципів розумності та справедливості розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди оцінюється у сумі 100 000,00 грн.
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу МВС України задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів бездіяльності слідчих у провадженні яких перебувало кримінальне провадження, відкрите за фактом загибелі ОСОБА_2 , протиправність дій (бездіяльність) у порядку кримінального судочинства не встановлена, а тому відсутні правові підстави для відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили належним чином усіх обставин справи, не застосували практику Європейського суду з прав людини відповідно до якої суд присуджує грошову компенсацію, якщо є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування. З моменту смерті сина позивач перенесла сильні стреси, її плани на подальше життя зруйнувалися та весь час вона живе надією притягнути винних осіб до відповідальності, а тому мінімальний розмір відшкодування завданої їй майнової та моральної шкоди складає по 5 000 000,00 грн.
У листопаді 2019 року від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та її доводи не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права. Заявник зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів протиправності будь-яких дій, бездіяльності чи рішень Генеральної прокуратури України, внаслідок яких настали негативні наслідки у вигляді заподіяної майнової чи моральної шкоди.
У грудні 2019 року від МВС України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. МВС України прав та інтересів позивача не порушувало, а тому не може нести відповідальності перед позивачем. Крім того, позивачем не надано судових рішень, якими дії посадових осіб правоохоронних органів щодо розслідування кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_3 визнані неправомірними, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є неправомірними.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзиви, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 06 травня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик