16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 640/16381/18
провадження № 61-6067ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів,
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 08 лютого 2018 року придбав телевізор Bravis UHD-45F6000 Smart + Т2 Black №G917C7GG000314715 LED в інтернет магазині http://57.kharkov.ua/, пункт видачі товару якого розташований за адресою 61058, м. Харків, вул. Юрія Зойфера, буд. 3. Товар було придбано за видатковою накладною № 080218/57 від 08 лютого 2018 року, згідно із якою вартість товару склала 10 088, 00 грн , а продавцем товару був зазначений фізична особа - підприємець ОСОБА_2 . Після отримання товару виявилось, що він має недолік, який робить неможливим використання товару відповідно до його цільового призначення (екран мерехтить), виник з вини виробника (продавця) і не може бути усунений. 17 лютого 2018 року позивач звернувся до сервісного центру ТОВ «Наш Сервіс», який за твердженням співробітників інтернет магазину http://57.kharkov.ua/, є офіційним сервісним центром торгівельної марки Bravis та здав Товар на гарантійне обслуговування. За результатами звернення за гарантійним обслуговуванням товару, спеціалістами сервісного центру ТОВ «Наш Сервіс» було складено акт технічного огляду № 915341 від 19 лютого 2018 року, згідно із яким було начебто виявлено механічне пошкодження, у зв'язку із чим у гарантійному ремонті товару було відмовлено, експертне дослідження товару не проводилося. Після відмови у здійсненні гарантійного ремонту товару, позивач не погодився із наявністю механічного пошкодження товару та чотири рази звертався до ФО-П ОСОБА_2 із заявами, які містили вимоги про проведення експертизи товару, яка мала встановити чи насправді на товарі є сліди механічного пошкодження, проте кожного разу отримував відповіді про адреси сервісних центрів та з іншою інформацією, яка не стосувалась порушених питань. Позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса для проведення експертизи, за результатами якої, сліди механічного пошкодження на товарі відсутні. Позивач знову звернувся до ФО-П ОСОБА_2 із вимогою про проведення гарантійного ремонту для чого надав товар та належним чином засвідчену копію висновку експертного трасологічного дослідження № 5756 від 11 травня 2018 року у розпорядження відповідача, проте йому вкотре було відмовлено у здійсненні гарантійного ремонту товару. Позивач звернувся з вимогою від 13 липня 2018 року, в якій вимагав розірвати договір купівлі-продажу, повернути сплачені грошові кошти та компенсувати вартість проведення експертизи товару, проте відповідач відмовився виконати вимоги позивача та наголосив, що сервісний центр ТОВ «Наш Сервіс» має договірні відносини із компанією виробником товару.
У зв'язку із чим, просив суд розірвати договір купівлі-продажу товару, стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь вартість товару у розмірі 10 088,00 грн, а також вартість експертного дослідження товару, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса у розмірі 3 088, 00 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір купівлі продажу товару - LED-телевізора 45 Bravis UHD-45F6000 Smart + Т2 Black (серійний номер № G917C7GG000314715 ), укладеного 08 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за придбаний товар у розмірі 10 088,00 грн, вартість експертного дослідження товару, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса у розмірі 3 088,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів відмовлено.
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102 грн.
Ціну позову в цій справі в частині вимог майнового характера складають - 10 088, 00грн (вартість товару) та 3 088,00 грн (вартість дослідження товару), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).
Предметом позову є також вимога немайнового характеру про розірвання договору купівлі-продажу, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищуєдвісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Справа є малозначною в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності, ціна позову в якій не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн) та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко