Ухвала
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 757/2263/18-ц
провадження № 61-5343ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року у складі судді Кашперської Т. Ц.,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про застосування наслідків нікчемності угод.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року зазначений позов залишено без руху, надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, протягом 5 днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, вказуючи, що є представником за довіреністю та на підставі частини другої статті 172 Сімейного кодексу України (СК України) як єдиний родич ОСОБА_1 та її син.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року вищевказану апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 у березні 2020 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року.
Разом із касаційною скаргою подає клопотання про відстрочення або звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, яке обґрунтовує скрутним матеріальним становищем.
ОСОБА_1 підтвердила належними доказами, своє скрутне матеріальне становище, пов'язане з невеликим доходом, зокрема: довідками Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, повідомленням про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на наведене, з урахуванням майнового стану заявника та положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.
Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником.
Стаття 58 ЦПК України визначає, що сторони, треті особи, а також особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, можуть брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) або через представника.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У відповідності до положень ЗУ «Про внесення змін до Конституції України» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, розділ XV «Перехідні положення» доповнено пунктом 16-1 такого змісту: представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , проте в матеріалах справи та в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні дані, що він є адвокатом, така скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що представництво в даній справі щодо захисту соціальних прав її сином ОСОБА_2 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є необґрунтованими, оскільки, зводяться до суб'єктивного тлумачення заявником вказаної норми.
Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Законне представництво передбачено для повністю недієздатних громадян, частково та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.
Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні, немічні особи не входять до складу суб'єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники.
З огляду на зазначене, правильним є висновок апеляційного суду щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_2 .
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року.
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про застосування наслідків нікчемності угод, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 рокувідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик