16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 334/5149/19
провадження № 51-1885ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Суть питання
Як убачається з долученої до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду, слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ухвалою від 18 грудня 2019 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 28 червня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на незаконність ухвали апеляційного суду, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Також просить забезпечити його участь у касаційному розгляді шляхом здійснення відеоконференції з окружного суду м. Варна (Болгарія) та за участі перекладача.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції Українивідносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Крім того, ч. 3 ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі “Скорик проти України” зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено йому у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 28 червня 2019 року до ЄРДР, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ч. 3 ст. 307 КПК та ст. 309 КПК.
Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
Посилання скаржника на правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду 23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17-к) та рішенні Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к) Верховний Суд вважає необґрунтованими. Адже у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді як в даному випадку слідчий суддя розглянув скаргу й ухвалив рішення відповідно до ст. 303 КПК.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Що стосується вимоги ОСОБА_4 про розгляд його касаційної скарги в режимі відеоконференції та за участі перекладача, то вона не може бути вирішена на цій стадії провадження, оскільки вказані питання вирішуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та в період підготовки кримінального провадження до касаційного розгляду.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
На зазначених підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3