Ухвала
іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 742/421/19
провадження № 51-1879 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінально суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 року щодо нього,
встановив:
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Строк покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з моменту взяття під варту - з 10 травня 2019 року.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_4 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 27 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 250 000 грн моральної шкоди.
Також, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 70 000 грн моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зокрема, у касаційній скарзі засуджений, окрім іншого, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, однак не розкриває їх зміст та не наводить мотивів такої позиції з урахуванням вимог статті 412 КПК.
Тобто, у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Крім того, засуджений ОСОБА_4 у мотивувальній частині касаційної скарги згадує ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак не звернув уваги, що згідно з положеннями статті 425 КПК він має право оскаржити ухвалені судові рішення лише в частині, що стосуються його інтересів.
При цьому, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та доказ, на який засуджений вказує у своїй касаційній скарзі.
До того ж, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Однак вимоги касаційної скарги засудженого викладено не у відповідності до статті 436 КК.
Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3