Ухвала
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 495/6080/17-ц
провадження № 61-1476св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019 року у складі судді Боярського О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради (далі - ВК Білгород-Дністровської міської ради), ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення про передачу земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між Затоківською селищною радою та фірмою «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ 23 березня 2006 року укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею - 1,304 га, терміном на 25 років, для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Цей договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 27 березня 2006 року за № 04.06.506.00045.На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському 20 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею - 0,0454 га на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0027, із земель, наданих раніше у користування фірмі «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ. Рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3268 передано ОСОБА_1 у власність вказану земельну ділянку. На підставі цього рішення Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 .
Прокурор вважає, що рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3268 має бути визнано незаконним, а свідоцтво про право власності - недійсним, оскільки підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, внаслідок чого, із земельної ділянки, загальною площею 1,304 га, яка раніше перебувала у користуванні фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ, сформовано ряд окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача. Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 08 серпня 2017 року, вид використання земельної ділянки - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Натомість, виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки, Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв'язку з чим відбулося формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, на момент прийняття Затоківською селищною радою рішення від 20 серпня 2015 року № 3268 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ. Право власності на вказану земельну ділянку набуто відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, а саме земельну ділянку у порушення частини шостої статті 79-1, статті 118 ЗК України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3268 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0454 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0027, (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 43294822, видане 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,0454 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0027.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 813/6231/14, Постанові Великої Палати Верховного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а зміна виду використання земельної ділянки (у межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством. Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі. У цьому випадку обставини справи мали місце до формування зазначеної правової позиції Верховного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а. ОСОБА_1 діяв згідно з листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27 грудня 2006 року № 14-17-7/9942, у якому зазначено, якщо земельна ділянка надана для розміщення об'єкта чи для використання в межах будь якої категорії відповідно до статті 19 ЗК України, але через якийсь час там розташовано інший об'єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у цьому випадку відсутнє. Вид використання земельної ділянки - для дачного будівництва відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, так само, як і вид використання - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Вказана обставина учасниками справи не заперечується. У контексті цього, суд взяв до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 , який посилається на те, що діяв згідно з листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27 грудня 2006 року № 14-17-7/9942, а також те, що під час реалізації свого права на землю, ним не допущено порушень законодавства України.ОСОБА_3 у спірних правовідносинах діяв за відсутності законодавчої норми, яка регламентувала процедуру зміни виду використання земельної ділянки у межах однієї й тієї самої категорії землі, та за одночасної наявності позиції відповідного державного органу з цього приводу. Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою, земельна ділянка вже існувала як окремий об'єкт, перебувала в наявності відповідна технічна документація, кадастровий номер, адреса розташування. Доказом цього є наданий позивачем Витяг із державного земельного кадастру № НВ-0000739032017 від 08 серпня 2017 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка була зареєстрована 20 грудня 2014 року. Тобто, відповідач на законних підставах звернувся до Затоківської селищної ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, яка на той момент вже була сформована. Суд надав оцінку рішенням Верховного Суду у справах, де Рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» застосовані не на користь фізичної особи. У цій справі прокуратура не посилалася на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, земель оборони чи сільськогосподарського призначення, не надано до справи вироку чи ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами щодо обставин, які мають значення для розгляду справи. Натомість, ОСОБА_3 у спірних правовідносинах діяв за відсутності законодавчої норми, яка б регламентувала процедуру зміни виду використання земельної ділянки у межах однієї й тієї самої категорії землі, та за одночасної наявності позиції відповідного державного органу з цього приводу. З огляду на це, враховуючи встановлену Верховним Судом відсутність процедури реалізації фізичною особою права на зміну виду використання земельної ділянки, враховуючи принцип належного урядування та поведінку ОСОБА_3 у справі право на мирне володіння майном не має бути порушене. Суд взяв до уваги посилання прокурора на постанову від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі. Проте, виходячи з принципу правової визначеності ОСОБА_1 не має нести юридичної відповідальності за помилки органів місцевого самоврядування. Суд критично поставився до посилання позивача на факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ під час передачі її у власність ОСОБА_1 , оскільки під час її передання відповідачу рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3268 договір оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою та «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ розірваний, тобто сторони досягли згоди щодо розірвання договору. Сторони не мали претензій одне до одного. При цьому будь-яке можливе порушення прав фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді ТОВ на спірну земельну ділянку не має відношення до суті спору, оскільки позивач не має повноважень діяти в інтересах вказаної юридичної особи у цій справі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги про те, що саме селищною радою всупереч правил чинного законодавства неправомірно передано ОСОБА_1 земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва є такими, які не можуть мати наслідком задоволення позову з огляду на правила статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме через незаконність порушення права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність. Доводи щодо незаконності та недобросовісності набуття у власність вказаного майна ОСОБА_1 є такими, які не підтверджуються доказами, а отже, є недоведеними. Фактично доводи позивача щодо незаконності та недобросовісності набуття у власність наведеного майна ОСОБА_1 є припущеннями позивача, тому на увагу суду не заслуговують. Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Відповідно до змісту позовної заяви, прокурор вказує, що «…Водночас, місцевою прокуратурою не ініціюється питання скасування рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 32268, яким надано ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку, оскільки вказане рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а також вичерпало свою дію шляхом виконання…». Але, у пункті першому предмета позову прокурор зазначає: «Визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3268 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0454 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0027, (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ». Таким чином, позов прокурора заявлено некоректно, підстави позову не співвідносяться з його предметом.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2020 року перший заступник прокурора Одеської областіподав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що підставою позову є те, що вид використання спірної земельної ділянки визначено для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, а отже, після її поділу Затоківська селищна рада має розпорядитись нею відповідно до цього ж виду використання, а не передавати спірну земельну ділянку у власність відповідачу індивідуального дачного будівництва. Судами не звернуто увагу на те, що ці дії здійснено з метою виведення у приватну власність та уникнення відчуження на конкурентних засадах особливо цінних земель рекреаційного призначення, розташованих на узбережжі Чорного моря, які призначені для організації відпочинку необмеженого кола громадян, фактично здійснено незаконний поділ земельної ділянки, наданої раніше у користування для будівництва бази відпочинку, що свідчить про наявність схеми виведення цих земель у порушення вимог земельного законодавства. Попередньому користувачу земля надавалась в оренду для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, та відповідно для цієї мети останнім розроблявся проект землеустрою щодо її відведення, у той час, як ОСОБА_1 спірну земельну ділянку передано вже у власність для індивідуального дачного будівництва, тобто за іншим видом призначення. Об'єкти дачного будівництва мають свої будівельно-технічні та цільові особливості, які відокремлюють їх від інших об'єктів рекреаційного будівництва (рекреаційних установ). Дачний будинок не є установою, а відноситься до об'єктів житлової нерухомості. Таким чином, у межах вказаної категорії виокремлено різні види цільового використання земельних ділянок, а саме: для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту індивідуального дачного будівництва, для колективного дачного будівництва, тощо. Зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни. Така позиція відповідає сталій практиці Верховного Суду, викладеній у справах № 826/8492/17 (постанова від 04 липня 2018 року), № 308/7923/16-ц, № 521/4789/17 (постанова від 05 травня 2018 року), яку не враховано при винесенні оскаржуваних рішень. Оскаржуваним рішенням селищної ради та виданим на його підставі свідоцтвом, порушуються державні інтереси на землю, яка є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а отже, прокурор має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року (справа № 183/1617/16) дійшла висновків, що будь-які приписи, зокрема приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема, не тільки прокурора та позивача, а й відповідача у справі.
У своїй касаційній скарзі перший заступник прокурора Одеської областіпросив проводити розгляд справи у судовому засіданні за участі Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області.
Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення про передачу земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою Прокуратури Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року призначити до судового розгляду на 20 травня 2020 року колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков Г. І. Усик