16 квітня 2020року
м. Київ
справа № 703/2525/17
провадження № 61-6598ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група») до ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (далі - ПАТ «СК «Скайд») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП),
У жовтні 2017 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «СК «Скайд», в якому з урахуванням уточнень просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 69 463 грн 35 коп.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, позов ПрАТ «СК «Українська страхова група» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» шкоду, завдану внаслідок ДТП, в сумі 69 463 грн 35 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди, задовольняючи позов ПрАТ «СК «Українська страхова група», виходили з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, яка керувала транспортним засобом марки MAN F200 не була застрахована у встановленому законом порядку. З виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди, в порядку суброгації. До позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа -ПАТ «СК «Скайд», є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, ціна позову в загальному розмірі становить 69 463 грн 35 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 703/2525/17 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Вказівка в резолютивній частині постанови Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені в малозначній справі.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов